З наступного навчального року вища освіта може повністю втратити свою «безкоштовність»: за право навчатися на бюджетних місцях треба буде платити трирічним відпрацюванням за місцем розподілу. Перед вихідними парламент затвердив поправки до Закону «Про вищу освіту», де серед низки уточнень і новацій прописано наступне: «Випускник ВНЗу, який навчався за державні гроші, в разі відмови вiдпрацювати 3 роки за направленням, буде зобов’язаний відшкодувати державні витрати за навчання з урахуванням індексації і в порядку, встановленому Кабміном».
Відомо, що на обліку в центрі зайнятості сьогодні немало людей з вищою освітою, які відмовляються працювати за маленьку зарплату. Тому є всі підстави припустити, що саме на ці непривабливі робочі місця й прямуватимуть випускники-«бюджетники». А підприємства, що успішно розвиваються й готові запропоновувати найкращим молодим спеціалістам хороші умови й велику зарплату, своє право на вільний і прозорий вибір цих спеціалістів серед випускників ВНЗів втратять. Вони опиняться в цілковитій залежності від тих, кому законом буде делеговано право складати списки вакансій під місця для направлень. Введенням таких правил держава не тільки монополізує право розпоряджатися долею молодих людей після закінчення ВНЗу, але й право визначати підприємства, яким вона в особі своїх «направників» може подарувати або не подарувати потрібного спеціаліста, навченого за бюджетні гроші. Якщо не подарує — тоді залишаються два чеснi шляхи. Перший — шукати випускника-контрактника, який вже сам за себе заплатив і купив собі свободу вибору. Другий — посилати вчитися потрібного співробітника за рахунок підприємства. Ну є й третій варіант — корупція. Серед випускників також виникне зіткнення інтересів — боротьба за краще місце роботи неминуча. Сьогодні ринок праці тримає конкурентів у досить рівних умовах: кращі можуть претендувати на краще. А із введенням розподілу вся повнота влади зосередиться у тієї сили, в якої не буде прямої зацікавленості найкращому студенту віддати найкраще місце. В результаті виникне ще одна спокуса — «купити» те, що тобі не належить по праву, точно так, як сьогодні дехто «купує» право вчитися безкоштовно на вступних іспитах або оцінки під час сесії.
Фахівці пропонують звернути увагу ще на один аспект наслідків нововведень. Часто на бюджетних місцях вчаться більш здібні, ніж на контракті. Принаймні, так закладено самою системою прийому. Значить, найбільш просунуті студенти втратять можливість самостійно вибудовувати подальшу траєкторію свого професійного розвитку, а точніше — шукати найбільш підходяще виробниче середовище для свого зростання й пошуку себе у більш вузькій спеціалізації.
До речі, практика направлень не є новою для нашої історії. Вона широко «працювала» за радянських часів, призводячи до масових фіктивних шлюбів на старших курсах вузів з метою отримання так званих «вільних» від направлень дипломів. Про те, як уже за радянських часів практика «направлень» продемонструвала свою неспроможність, розповів «Дню» доктор філософських наук, який зараз навчає аспірантів Гуманітарного центру при Президії академії наук Сергій Кримський: «Я рішуче проти введення «відпрацювання». У 1953 році особисто сам зіткнувся з такою ситуацією, коли не ви вирішуєте, де будете працювати, а за вас вирішують. Тоді велика кількість людей закінчила філософський факультет, і їх масово направляли працювати в сільські клуби — від завідуючого до простого кіномеханіка. А відмовитися — не можна. Будь-яка примусова акція в сучасному суспільстві — неморальна. Якщо ми легітимізуємо примусові розподіли для випускників вузів, то це призведе до низки примусових заходів і в інших сферах (не виключено, що і в політичному плані), а в результаті приведе й до деформації всього суспільства. Люди мають розуміти, що будь-який примус — анормальний з точки зору демократії. Стосовно ж відкупу від примусу (виплати витрат на навчання) — то заплатити сьогодні близько 20 тисяч гривень за здобуття вищої освіти більшості нинішніх студентів просто не під силу».
Однак є й інша точка зору. Президент Спілки орендарів і підприємців України, заслужений економіст України Віктор Хмілевський говорить: «Якщо освіта отримана молодою людиною за рахунок державного бюджету, то держава має право розпорядитися нею на якийсь період часу. Таке ж право повинен мати й бізнес, який навчив за рахунок своїх коштів молоду людину потрібній йому професії. Спеціалістів за рахунок держави готують не через добродійність і не тільки для того, щоб давати освітою путівку в життя. Їх готують, щоб вирішувати державні, соціальні, економічні та інші проблеми. Молоді професіонали зобов’язані платникам податків відпрацювати ті кошти, які пішли на їхнє навчання».
Як відомо, для того, щоб новий закон почав діяти, потрібен підпис глави держави. Гостра полеміка і студентські акції протесту напевно гарантовані.
