Ю. Комаров наголосив, що ні санкції щодо України, ні неодноразові домовленості про припинення несанкціонованого відбору газу не мають ніякого ефекту.
Чи є ця психологічна атака на Україну випадковою? Адже саме тоді, коли Ю. Комаров виголошував промову, з журналістами у Києві спілкувався перший віце-прем'єр-міністр Анатолій Кінах, котрий щойно повернувся з нафтогазових переговорів у Москві (редакція приносить йому своє вибачення за помилку, допущену в минулому номері), і повідомив, що «Нафтогаз України» завершує там оформлення комерційних угод про постачання в Україну газу додатково. З його слів, це дозволить закрити питання про несанкціоноване відбирання газу.
Чому ж «Газпром» так настирливо нагадує цю тему? Експерти «Дня» вважають, що мета зазначених дій — тиск на Україну щодо ціни газу, який поставляють. Росія пропонує його по ціні $80 за 1000 кубометрів. Як сказав А. Кінах, «це практично за межею світових цін».
І все-таки Україна, мабуть, вимушена на них погодитися, хоча результатом цього, безумовно, стануть і зниження конкурентоспроможності наших товарів, і нові борги. У Росії в цьому переговорному процесі чимало козирів. Це і газопроводи, які будують в обхід України (Ямал — Західна Європа, «Голубой поток», яким газ пройде у Туреччину по дну Чорного моря), і нафтопровід до Архангельська, яким можливо постачати в Європу російську нафту без транзитних послуг України. Член правління корпорації ЄЕСУ Олександр Свердлов сказав «Дню», що внаслідок введення в дію обхідних російських газопроводів, об'єм транзиту газу територією України поменшає на 40 млрд. куб. метрів.
Не сприяє успіху України у ціновому торзі і фактичний провал її спроб диверсифікувати джерела газопостачання. На 2000 рік «Газпром» закупив у Туркменистану 20 млрд. куб. метрів газу, спочатку запланованих для України, і тепер, на думку О. Свердлова, може експортувати його в Європу, а також продавати Україні.
Однак поки що Україна не повністю втратила можливість протистояти диктату. Деякі гарячі голови пропонують хоч би на один морозний день перекрити транзит газу, аби приборкати іншу сторону. Та це, звичайно, крайня міра. Набагато реалістичнішими виглядають пропозиції погодитися на деяке зниження транзитних українських тарифів в обмін на зниження вартості транспортування в Україну 5 млрд. куб. метрів казахського газу.
