Сьогодні у Києві закінчується третій Всесвітній конгрес російської преси. У день відкриття конгресу з його учасниками зустрівся Президент України Леонід Кучма. Як повідомляє агентство Інтерфакс-Україна з посиланням на інформацію прес-служби глави держави, в ході бесіди Президент України підкреслив важливість економічної підтримки преси, телебачення і радіо, а також соціального захисту журналістів. За словами Леоніда Кучми, ці проблеми однаково гостро стоять сьогодні в багатьох країнах.
Безумовно, такий конгрес розширює контекст, в якому існує нинішня українська преса, в тому числі — і російськомовна, дозволяє налагодити вельми корисні, в т.ч. й інвестиційні, контакти. Однак не можна не відзначити й деяких акцентів у промовах доповідачів: наприклад, у виступі заступника голови уряду РФ Валентини Матвієнко (традиційно для експортних висловлювань російських чиновників) пролунала фраза про стурбованість істотним ослабленням позицій російської мови у сфері освіти й культури в пострадянських державах. За її словами, будь-яка держава, що претендує на відданість загальнолюдським цінностям, принципам демократії, зобов’язана не допускати дискримінації за мовною й етнічною ознаками, правда, російський чиновник не навела реальних прикладів такої дискримінації в Україні.
До речі, за словами президента ВАРП Віталія Ігнатенка, починаючи iз четвертого кварталу цього року, асоціація планує «презентувати всім російськомовним ЗМІ певну кількість грантів для реалізації важливих проектів». Схоже, росіяни мають намір посилити свою і без того чималу інформаційну експансію в незалежні пострадянські держави. У чому, власне, немає нічого ганебного — в тому випадку, якщо суспільство й уряди в цих державах зуміли б забезпечити рівноцінний за рівнем і якістю розвиток власних інформаційних ринків. Ця тема на конгресі чомусь не пролунала, бо навряд чи переконливими були аргументи досить емоційного виступу на конгресі заступника Держкомінформполітіки України Віталія Абліцова, який за звинувачувальним компонентом у своїй промові на адресу росіян і російськомовних видань забув розповісти про ті зусилля, які робить уряд для економічних преференцій українському виробнику ЗМІ. Адже від того, наскільки готові й російські видавці, і українські конкурувати один iз одним на паритетних, а не експансивних началах — залежить головним чином і їхнє майбутнє, і довіра до них читача. Можливо, в майбутньому як у ЗМІ, так і на всіляких медіа-форумах обговорення проблем російської преси буде відбуватися в більш різноманітних політичних, культурних і соціальних контекстах.
