Московський історик Гульнара Бекірова презентувала у Сімферополі видану під її редакцією українським Видавничим домом «Стилос» і Центром близькосхідних досліджень «Кримські тексти» книгу російського вченого Густава Радде «Кримські татари». Видатний учений, дослідник, зоолог, етнограф Густав Радде написав книгу про кримських татар після відвідування Криму, де він жив кілька років до 1855 року, коли почав велику подорож Росією. Німець за національністю, він здійснив захоплюючі подорожі на Байкал, у Забайкальську область, на Амур і Саяни, обстежував джерела рік Єнісею, Іркута, Обі. Після подорожі до Санкт-Петербурга, до Фінляндії, 1862 року він прибуває до Тифліса, і з цього часу Кавк аз став головним предметом досліджень усього його життя. До 1865 року він устигає створити найбагатший Кавказький природно-історичний музей і Публічну бібліотеку при ньому. Після багатьох подорожей по світу він помер на Кавказі й похований поблизу Боржомі.
Але яким би насиченим не було життя Густава Радде після відвідування Криму, однак його робота «Кримські татари», що є зразком етнографічного дослідження, залишається найбільш значним його твором.
Кримський період життя молодого Радде не довгий: тут він прожив біля трьох років. Але роки ці згодом згадував із незмінною ностальгією і легким смутком. Вдячністю позначені його спогади про тих, хто так доброзичливо зустрів його у Криму, — знаменитого російського ботаніка й ентомолога Х. Стевена, громадського діяча І. Шатилова та багатьох інших. У пішохідних прогулянках Радде обійшов увесь Кримський півострів. А в маєтку І. Шатилова поблизу Сиваша він навіть організував невеликий природно-історичний музей, згодом подарований Московському університету.
Твір Густава Радде за радянських часів було забуто, і жодного разу він не перевидавався. А тим часом ця його робота — одна з нечисленних з етнографії кримських татар XIX сторіччя, в якій об’єкти розгляду суто етнографічні (походження народу, мова, обряди і звичаї, релігія та освіта, одяг, національний характер).
— Стиль цієї роботи — захоплююче оповідання з елементами белетристики, повне поетичних описів природи й тонких спостережень, — ділиться враженнями Гульнара Бекірова. — Це, безсумнівно, сприйняття кримських реалій і його автохтонних жителів очима людини іншої культури. У цій роботі Радде скоріш мандрівник, часом ліричний письменник, аніж учений-дослідник. І це зрозуміло: він не був ні сходознавцем, ні істориком Криму, тут він лише спостерігач, — хоч і уважний, і прискіпливий, — чужої, досить екзотичної і, вочевидь, не зовсім зрозумілої та близької йому реальності. Тому, за всієї ґрунтовності його підходу, це скоріш докладні нотатки мандрівника, ніж дослідження фахівця. Проте це зовсім не скасовує очевидних достоїнств роботи, до яких, безсумнівно, варто зарахувати деталізовані описи побуту кримських татар і кримської природи, створені явно талановитою й освіченою людиною, нехай і не без нальоту суб’єктивності...
