В селі Базар вшановували вояків Української Народної Республіки, учасників Другого Зимового походу, які полягли тут 87 років тому в боях з Червоною армією. Кількатисячне військо привів в Україну з Польщі генерал-хорунжий Юрій Тютюнник в надії на підтримку місцевого населення, яке зазнавало великих утисків з боку більшовиків, а відтак піднімалось на боротьбу і утворювало повстанські загони. Цей рейд відомий в історії як Другий Зимовий похід, оскільки жовтень — листопад 1921 року видались дуже холодними, і сніг випав рано. Але на той час селянський рух був придушений чекістами і червоними військами, отже допомоги Тютюнник не отримав. Військо УНР було погано озброєне, фактично роздягнуте і без продовольства. Неподалік Базара, під селом Малі Миньковці, значна частина війська потрапила в оточення набагато численніших червоних кавалеристів Григорія Косовського і після недовгої кривавої січі була розгромлена. Близько півтисячі чоловік було взято в полон, їх судили військовим судом (одним з суддів був Котовський) і за кілька днів 360 з них розстріляли в Базарі. Окремі групи українського війська намагалися укритися в лісі, одну червоні наздогнали під селом Звіздаль і порубали всіх, хто намагався чинити опір чи рятувався втечею. Місцеві селяни, як могли, поховали їх в лісі, і довгий час на тому місці не було навіть пам’ятного знака. (Наприкінці 90-х минулого століття на невеликій галявині тоді стояв невеликий хрест). А Тютюнник з групою кіннотників зміг скритися, і довгий час в еміграції йому пригадували цей вчинок як нешляхетний, оскільки він залишив своє військо напризволяще.
Нині на місці розстрілу і поховання українських вояків споруджений меморіальний комплекс — це два великих насипи над ровами, де упокоїлись герої, дві гранітні колони з їхніми висіченими іменами, що збереглися в архівах, і банею з хрестом, що символізує поєднання їхніх душ на небі. Замикає меморіал ще один, вищий насип з хрестом — туди у 2002 році перенесли останки 46-ти воїнів, порубаних під Звіздалем. Кошти на меморіал зібрали представники української діаспори у Великій Британії за ініціативою голови Організації колишніх вояків-українців майора Святомира М. Фостуна. Багато роботи було зроблено руками активістів націоналістичних і національно-демократичних організацій — колишнім політв’язнем Сергієм Бабичем, багаторічним лідером крайової організації Руху Святославом Васильчуком та іншими. Треба зазначити, що таких меморіальних символів військової боротьби українців з більшовиками під час визвольних змагань 1917 — 1922 років в нашій країні поки одиниці.
