— Я вже втретє приїжджаю до Києва, — сказала на вчорашній прес-конференції Монтсеррат Кабальє. — Мені дуже подобається ваша столиця і чудова публіка. Спеціально для цієї програми ми з Володимиром Гришком підготували сюрприз — заспіваємо дуетом українську пісню. Я зараз активно розучую слова, а Володимир виправляє мою вимову... Ви знаєте, коли ми з чоловіком (Бренаде Марті, тенор. — Т.П. ) уперше почули його запис, то я сказала чоловікові: «Послухай, у цьому місці його голос схожий на твій: за тембром, відтінками». На що Бренаде тут же парирував: «Дивись не закохайся»! Адже в моєму житті так уже було. Я спочатку закохалася в голос Бренаде, а потім покохала його як чоловіка. Мені дуже шкода, що чоловік через хворобу не зміг приїхати до Києва (йому 77 років) і не побачив вашого прекрасного міста.
— У чому секрет вашого творчого довголіття?
— Цього року виповниться 50 років, як я дебютувала на сцені. За цей час виросло декілька поколінь слухачів. Хоча, дивлячись на себе в дзеркало, я не задоволена тим, що бачу. Звичайно ж, я вже гранд-дама. Розумом розумію, що мені 73, а серце не хоче приймати цей факт. Сьогодні себе відчуваю на 20 років молодшою... Для співака важливо добре себе почувати. Тоді голос звучить чудово. На сцені я забуваю про свої роки. Музика і спів — ось кращий еліксир молодості. Я щаслива жінка, бо зустріла найбільше кохання в своєму житті — чоловіка Бренаде, у нас чудова родина (дочка, син, племінники), і Бог дав мені дар співати.
— У вас величезний репертуар, а чи є улюблена опера?
— Я обожнюю «Мадам Баттерфлай» Дж. Пуччіні. Саме на цій опері я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, народилося наше кохання, а потім сімейна пара. Але ця опера принесла мені і страждання. Річ у тім, що 1960 року я виступала в Нью- Йорку, співала партію Чіо-Чіо- сан і, повертаючись з вистави, потрапила в автомобільну катастрофу. Отримала травми ніг. Праве коліно лікарям вдалося добре вилікувати, а з лівим маю досі проблеми, а оскільки вистава динамічна і за сюжетом Чіо- Чіо-сан треба ставати декілька разів на коліна, то цю оперу я більше на сцені не виконувала. Зробила лише запис на диску...
— Ви виступали з багатьма видатними співаками. Хто з партнерів найкращий?
— Складне питання... Мабуть варто пригадати трьох тенорiв. З великим Лучано Паваротті ми співали багато разів у різних оперних театрах і різних країнах («Аїда», «Жанна д’Арк», «Трубадур», «Богема» та інші). Як партнер — Лучано прекрасний. Він уважний не тільки за лаштунками, але й на сцені. Одного разу ми виступали в Метрополітен- опера, і я поганенько себе почувала, покашлювала. Паваротті мене заспокоював, що все буде добре, а перед виходом на сцену примусив випити склянку води з льодом. Я чинила опір, але він наполіг, і дійсно сталося диво — голос звучав чудово.
Хосе Каррерас зовсім інший. Він «Тенор Тенорович»! Для Хосе важливо, як він сам співає. На сцені він повинен бути центром всесвіту. Взявши високу ноту, він потім цікавиться: «Ну як? Тобі сподобалося? Я був хороший»? Як вокаліст — він чудовий.
Пласідо Домінго передусім великий актор. Він буквально вживається в образ, його охоплюють пристрасті. Я говорила Пласідо: «Не можна так грати на розрив аорти. Адже тоді ти не зможеш проконтролювати свій голос». Він так захоплюється, що його не можна зупинити, і в ту хвилину це не Пласідо, а, наприклад, Кавародосі (з «Тоски»). Ви знаєте, якби всі три тенори об’єднати в «одному флаконі», то це був би ідеальний партнер і співак. Мені дуже сподобалося виступати і з Володимиром Гришком. Він дуже чуйний партнер, співак із красивим голосом. До речі, коли ми репетирували в Iталії, то спеціально приїжджав директор Барселонської опери, щоб познайомитися з Володимиром і запропонував йому виступити в Iспанії.
— Ви одна з перших оперних співачок, яка пішла на експеримент, виступивши разом із Фреді Меркурі, і ваша спільно виконана «Barcelona» стала хітом. З’явився навіть новий напрямок — синтез оперної арії і арт- року. З ким із естрадних співаків ви хотіли б зробити запис?
— Iдея заспівати «Barcelona» належить Меркурі. Він мене переконав, і я рада, що слухачам наш дует сподобався. Фреді знав, що він невиліковно хворий, і той запис став пам’яттю про цього прекрасного співака і музиканта... Що стосується естрадного дуету, то я б хотіла зробити запис з Миколою Басковим (Кабальє російський тенор називає своєю «вокальною матір’ю». — Т.П. ). Я вважаю, що дуети з естрадними артистами розширюють глядацьку аудиторію. Але мені здається, що той, хто хоч одного разу почув оперу, — не забуде про це.
Сподіваюся, що київський концерт не розчарує публіку. Ми з Володимиром Гришком, музиканти Симфонічного оркестру Національної філармонії України і диригент Хосе Колладо будемо дуже старатися...
Організатори гастролей запевнили, що ніяких особливих побажань, а тим більше капризів Кабальє не висувала. Відомо, що Монтсеррат не любить квітів з різким запахом (лілій, гіацинтів, які можуть викликати алергію), але обожнює троянди. Хоча співачка не вперше виступає в Києві, але через щільний графік не так уже й багато визначних пам’яток бачила. Цього разу вона побуває в храмах і церквах, у майбутньому музеї «Український арсенал», а також покуштує справжню українську кухню — борщ, вареники — в гостях у Гришка. Побуває на прийомі у посла Iспанії в Україні, а після концерту поспілкується з Президентом України Віктором Ющенком.
