Як у Росії розцінюють останні вибори до Верховної Ради? Чи зміняться відносини Києва та Москви? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів Сергій КАРАГАНОВ, голова Ради з питань зовнішньої й оборонної політики РФ, заступник директора Iнституту Європи РАН.
— Як ви оцінюєте новий склад українського парламенту? Чи зможе Росія з ним «порозумітися»?
— Нічого несподіваного на виборах не сталося. Приблизно такі результати прогнозували різні соціологічні служби. Хочу зазначити, що результати нас не влаштовують. Оскільки в Україні виникне нестійка політична система, помножена на нинішню парламентську систему. Україну чекає тривалий період нестабільності. I це нас абсолютно не може влаштовувати. Слава Богу, що вибори пройшли демократично, хоч і з взаємними обвинуваченнями у використанні брудних технологій. А що стосується сил, що орієнтуються на Росію, то вони не орієнтуються на Росію — це просто фікція. Немає таких сил в Україні, які орієнтуються на Росію, крім народу. I немає сил, які орієнтуються не на Росію, які користуються набагато меншою підтримкою народу. Можна говорити про позиції різних «географічних» угрупувань, які дивляться на відносини крізь призму прибутку: якщо вони бачать більше прибутку на Заході, то орієнтуються на Захід, а якщо на Сході — орієнтуються на Росію.
— Ви вважаєте, що хоч би яка коаліція була створена, Україна все одно не зможе уникнути нестабільності?
— Звісно, жодної стабільної коаліції за нинішніх обставин створити не можна. Я собі не дуже уявляю, як можна створити стабільну «помаранчеву» коаліцію після поразки «помаранчевої» коаліції.
— Вважаєте, що «помаранчеві» програли?
— Так. Адже Юлія Тимошенко, яка виступала проти «партії президента», є «помаранчевою» лише умовно. Юлія Володимирівна за одних умов може бути «біло-блакитною», а за інших — «помаранчевою». Вона дуже розумно пішла у відставку. Пані Тимошенко — дуже талановитий борець за владу.
— Під час прем’єрства Юлії Тимошенко відносини України та Росії переживали не найкращий період. Якими вони будуть у разі її повторного призначення на посаду глави уряду?
— Iз нею, напевно, буде легше вести переговори, ніж із кимсь іншим. Вона дуже ділова людина.
— Краще, ніж з Януковичем?
— Не знаю. Але у Януковича буде постійний конфлікт із Президентом. Утім, думаю, що й у Юлії Володимирівни також буде конфлікт із Президентом.
— Як ви гадаєте, чи можливий в Україні варіант блокування «Нашої України» з Партією регіонів?
— Усе може бути.
— Наскільки бажаною є така коаліція в політичних колах Росії?
— Така ситуація виглядає як «квирк»-колегія, коли до 1914 року в Росії постійно змінювалися міністри, була постійна політична нестабільність. Слава Богу, тоді був цар, щоправда, слабкий. Усе-таки він втримував ситуацію до певного часу.
— Як довго в Україні може тривати нестабільність?
— Це справа українців. Iнституційно й із погляду розкладу політичних партій попереду на Україну чекає тривалий період нестабільності.
— Яких помилок припустилися Україна та Росія в двосторонніх відносинах протягом останнього часу?
— Україна намагалася обдурити Росію в газовому питанні. Це відповідно викликало серйозне невдоволення в Москві. На щастя, про все домовилися. Перший прорахунок із боку Росії стався, очевидно, коли ми втрутилися в останні президентські вибори. Абсолютно не треба було цим займатися. Та ще й втягувати нашого президента. Але великих прорахунків я не бачу. У нинішню сутичку ми не полізли, і відіграватимемо роль третього, який сміється.
— Як Росія вибудовуватиме відносини з Україною? Чекатиме стабільності?
— Ми не можемо чекати, оскільки чекати доведеться завжди. Працюватимемо з тим, хто є. Якими будуть відносини в майбутньому? Думаю, що ніякими. Буде ні те, ні це. Боюся, що Україна не буде так швидко розвиватися, як вона розвивалася раніше. Це, звісно, не дуже вигідно для Росії. Україна протягом останніх двох-трьох років виглядала як дуже перспективний партнер. Коли у вас впали темпи виробництва, почався перегляд історії з приватизації, багато хто тут насторожився. Я не знаю достоту точних цифр, але процес притоку російських капіталів скоротився...
На якихось етапах демократія є ефективною, а на якихось етапах — ні. Для розвинених вона приносить користь, для нерозвинених не приносить. У Киргизстані при Аскарі Акаєві було не все бездоганно, але тепер там просто безлад. У вас, слава Богу, ситуація краща, Україна — країна розвиненіша. Я сподіваюся, що «крайніх» сценаріїв у вас не буде. Я не вважаю, що демократія є панацеєю від усіх бід. Звісно, приємно, що Україна є демократичною державою. Питання полягає тільки в тому, чи забезпечить демократизація модернізацію.
