Київ продовжує набирати ознак по-справжньому європейського міста. Яскравим проявом цього є нова традиція, що її започаткував Дім-музей Михайла Булгакова на Андріївському узвозі.
«Журфікси в Домі Булгакова», за задумом їхніх авторів — це своєрідні салонні вечори з музикою, міні-екскурсіями музеєм і воістину мистецьким спілкуванням. «Журфікс» перекладається приблизно як «фіксований день». Зрозуміло, що для музею цим днем є 13-те число кожного місяця, що відповідає номеру самого будинку на Андріївському узвозі. Не менш важливо й те, що це, фактично, — відродження старовинного звичаю ще дореволюційних музично-мистецьких салонів, усіх тих знаменитих четвергів чи вівторків, котрими заживали собі слави найкращі дома імперії.
Більше того, журфікси були не просто формою вишуканого дозвілля, як могло б здатися на перший погляд, а ще й чимось на кшталт лабораторій, дружніх семінарів, де вдосконалювалися поетичні, музичні, театральні таланти... Отже, цілком зрозуміло, що починання Дому на Андріївському настільки ж унікальне, наскільки й необхідне культурному просторові столиці, де гостро бракує саме нових, оригінальних ідей і способів їхнього втілення.
13 травня відбувся вже другий журфікс — «Музичний салон з Євгеном Громовим». Концерту передувала екскурсія, яка у супроводі автора постійної експозиції й співзасновниці музею Кіри Пітоєвої перетворилася на невеличку подорож як сюжетом булгаковського роману, так і реаліями складної біографії М. Булгакова. Це дійсно дивовижний момент: можна безліч разів ходити цими кімнатами, слухати ці слова, але атмосфера самого Дому така, що все одно захоплює як уперше.
Що ж до другої частини вечора, то програму виступу Євгена Громова, одного з найцікавіших українських піаністів, склали п’єси двох провідних київських композиторів різних поколінь — Валентина Сильвестрова й Святослава Луньова. Ані перший, ані другий зайвих рекомендацій не потребують. Iм’я В. Сильвестрова відоме далеко за межами України вже протягом трьох десятиліть; а рівень й оригінальність творчості С. Луньова (велике інтерв’ю з ним «День» подавав 7 квітня ц. р.) дозволяє стверджувати, що в цьому випадку широке визнання — лише справа часу. Елегійна, в кращому сенсі сентиментальна «Усна музика» В. Сильвестрова (чотири п’єси, присвячені знайомим жінкам-музикознавцям) контрастувала з філософською напруженістю й естетичною багатошаровістю «Мардонгів» С. Луньова (теж свого роду присвяти відомим особистостям). Так чи інакше, опуси цих вельми різних композиторів взаємодоповнювалися, утворивши єдине ціле з чудовим вечором.
А наступний журфікс обіцяє бути ще цікавішим. 13 червня в Булгаковському Домі відбудеться концерт творів київського композитора Віки Польової. Проте найбільш інтригує обіцяна прем’єра «Звуків дому» — спеціальної атмосферної музики, створеної В. Польовою саме для занурення у простiр Дому, причому для кожної окремої кімнати та частини музею звучатиме своя тема...