Антиінфляційну чи інфляційну політику проводить уряд України? Якщо судити з публічних виступів чиновників, які промовисто декларують, що одне з головних завдань — забезпечити стабільність узагалі та стабільність гривні зокрема, отже, захистити громадянина, причому передусім найбіднішого, то наше запитання може видатися риторичним. Але ж інфляцію уряду дуже просто придушити, як то кажуть, докорінно.
Такі приклади в новітній історії України вже були. Але що потім? Виявилося, стагнація виробництва, зниження рівня життя і... великий інфляційний навіс. Як засвідчує загальносвітова практика і перебіг історичного розвитку, тренд здешевлення грошей іде через століття й нікуди не звертає. Отже, уряд, скоріше, проводить саме інфляційну політику, спрямовану на те, щоб укласти зростання цін та відповідне зниження купівельної спроможності в певні межі, що не заважають, а, навпаки, допомагають розвиватися виробництву. Але при цьому не випускати купюр, не забезпечених товарною масою.
Це економічна азбука чи, може, арифметика. Керуючись нею, дуже легко звинувачувати керівників уряду. «Сьогодні, коли вони ввімкнули друкарський верстат і друкують порожню гривню просто в таких розмірах, що не витримує країна, — це злочин», — стверджує екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. На її думку, «в країні йде масштабна інфляція», що приховується від народу за справними цифрами. Це досить сумнівне твердження саме по собі є стимулом негативних очікувань громадян та, відповідно, зростання цін. (Нагадаємо, що Нацбанк категорично відкидає ці звинувачення).
Є й інші методи управління інфляцією. Наприклад, учора народний депутат (Партія регіонів), глава Федерації профспілок України Василь Хара запропонував замість непопулярних заходів пенсійної реформи скасувати спрощену систему оподаткування для підприємців. На практиці це означає істотне скорочення в країні робочих місць і черговий етап затягування пасків. При цьому скорочується попит на товари й послуги, і зростання цін, інфляція стримуються. Але уряд, звісно, користується вищою математикою, інформатикою та королевою цифр — статистикою. Тому контролювати його громадянському суспільству, яке робить перші кроки, не так-то просто. Та все ж таки братися за це завдання можна і треба...
Учора київський провід громадської організації «Демократичні перетворення України» презентував своє дослідження за підтримки фонду «Відродження» — «Антиінфляційна політика-2010: сильні й слабкі сторони». Ось деякі стислі висновки: «Останніми роками ми спостерігали істотне прискорення інфляційних процесів». «В умовах керованості інфляційних процесів уряду доцільно надавати підтримку вітчизняному виробництву». «Особливе місце в державній антиінфляційній діяльності належить державному регулюванню валютного курсу». «Межу грошової експансії потрібно перетворити на стелю, що обмежує будь-яку діяльність держави, пов’язану зі зміною грошової маси». «Важливим заходом антиінфляційної політики є скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації».
Автори дослідження не сперечаються й з українською статистикою, що 2010 року дала незвично низький рівень інфляції — 9,1%. Водночас вони визнали за необхідне створити розділ, присвячений «несподіваній» інфляції восени 2010 року та критиці уряду. У ньому, зокрема, наводяться витримки зі звіту Рахункової палати України, в якому наголошується, що фінансування державного бюджету, як правило, проводилося за рахунок державних позик. У звіті також зазначається, що, за даними на 1 жовтня минулого року, розмір прожиткового мінімуму в країні номінально зріс на 2,2%, тоді як з огляду на інфляцію — на 4,8%. Автори нагадують, що 17 листопада Президент Віктор Янукович критикував прем’єр-міністра за діяльність уряду й запропонував йому інформувати громадськість про реальний стан економіки. Водночас прем’єрові було доручено розробити план антиінфляційних заходів.
У розмові з главою громадської організації Максимом Синельником і керівником проекту «Громадський контроль за антиінфляційною політикою України» Богданом Курильцем з’ясувалося, що моніторинг відповідної діяльності уряду триває. Причому для цього використовуватимуться як дані відкритих друкованих видань, запити до відповідних організацій, так і непрямі методи. Вони, зокрема, необхідні для того, щоб з’ясувати реальний обсяг незабезпеченої емісії, відомості про яку є державною таємницею, і їх не можна отримати навіть на підставі закону про доступ до інформації. Дослідники поділилися з «Днем» своїми прогнозами на цей рік. Як прогнозує організація Ukrainian Trends Forecasts, інфляція в Україні 2011 року становитиме приблизно 10-11% і перевищить рівень, передбачений бюджетом.
