Нещодавно на запрошення глави Польської держави Лєха Качиньського відбувся державний візит Президента України до Республіки Польща Перебуваючи в сусідній державі, Віктор Ющенко в інтерв’ю польським медіа — національній телекомпанії TVP та газеті Rzeczpospolita — заявив, що президентська кампанія в Україні стане вибором між тоталітарним і демократичним курсом для держави. Президент назвав виборчу кампанію «боротьбою ідеологій, вибором між тоталітарним курсом та демократичними цінностями», повідомляє «Українська правда».
Чи дійсно існує небезпека конфлікту ідеологій на тлі вже сталого конфлікту політичних інтересів та апетитів?
Володимир ЛУПАЦИЙ, експерт Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Переломний момент у політичній історії України сьогодні пов’язаний не лише з президентськими виборами. Він пов’язаний із цілим комплексом проблем, заснованих на системній кризі розвитку, яку переживає Україна. Цей наступний виборчий цикл не зводиться лише до виборів президента, а йде у комплексі з парламентськими виборами і виборами до місцевих органів влади. Враховуючи, що майбутні вибори відбуватимуться в умовах кризи двох моделей: економічного розвитку і політичного устрою, цей момент є безумовний перелом для України.
Я вважаю, що не варто обмежуватися такими принципами, як демократія і тоталітаризм. Йдеться про те, чи буде в цій виборчій кампанії в умовах кризи вирішуватися питання подальшого становлення проекту під назвою «Україна», чи ні. Мова йде про зміну стратегії розвитку, про пошук внутрішніх ендогенних факторів розвитку. До цього часу був такий собі підлітковий період політичної незалежності: Україна була в стані постійних трансформацій. Але далі не можна користуватися милицями та політичними інститутами, що були успадковані від Радянського Союзу. Останні 15—18 років відбувалося становлення нового етнотериторіального організму України, але з використанням старих пострадянських інститутів.
Зараз стоїть питання, чи зможе Україна, на зразок змії, що змінює шкіру, змінити свою систему політичного устрою, внутрішньої самоорганізації, визначитися зі стилем розвитку, визначити матрицю національних потенціалів та інтересів. Чи буде подолано політичну кризу, чи вдасться ці підходи інституалізувати і оформити в Конституції, щоб країна мала «правила гри», які нині відсутні. Стара система повністю себе вичерпала: або відбудеться нова інституалізація, або система буде деградувати. Досить уже копіювати зовнішні стандарти, вже час опертися на національний інтелектуальний потенціал. Обов’язковою є і стратегічна модернізація, адже в географічному плані Україні нікуди не потрібно рухатися, її положення є більш ніж вигідним. Головне — переглянути свій зовнішньополітичний курс і внести в нього зміни.
