Дані про захворюваність на туберкульоз у Луганській області нагадують зведення з місця бойових дій.
За півроку тут померло 308 чоловік — на 52% більше, ніж за відповідний період минулого року. Причому, як повідомляє агентство УНІАН, в Алчевську та Стаханові вже справжній епідемвибух — сто хворих на сто тисяч населення, що вдвічі перевищує епіднорму. Найстрашніше, що вмирають молоді, у розквіті сил люди віком від 20 до 40 років, а медики не можуть їх порятувати через банальне безгрошів'я.
За словами головного лікаря територіально-медичного об'єднання «Фтізіатрія» Андрія Усатюка, фінансуються спеціалізовані лікувальні заклади на 6% від потреби, а харчування хворих забезпечується лише на 30%.
У 1995 році на початку президентства Л.Кучми в області було прийнято комплексну програму боротьби з епідемією. Однак не підтверджена коштами вона залишилась на папері. В країні, що потерпає від палички Коха, немає навіть загальнодержавної програми.
Як повідомив «Дню» керівник прес-центру Міністерства охорони здоров'я Анатолій Волошин, одна з найбільш актуальних проблем охорони здоров'я обговорювалась нещодавно представниками зацікавлених міністерств та відомств. Учасники круглого столу відзначили, що в Україні з 1990 по 1998 рік захворюваність усіма формами туберкульозу зросла на 72%, а серед дітей — у 2,2 рази. Нині в країні 640 тисяч хворих, з яких 125 тисяч — у важкій формі. До речі, щоб зберегти життя активно хворому, потрібно 5-10 тисяч грн., а на подолання епідемії в цілому — 8-12 млрд. грн. Невтішні прогнози фахівців на найближчі десять років. Головна причина лиха — соціально-економічна ситуація (та, що є головним суперником «головного кандидата»), і якщо вона погіршуватиметься, то захворюваність зросте вдвічі, а смертність у 2,5 рази.
Спроби призупинити епідемію в країні робляться. Проте все впирається в нестачу грошей, а тим часом туберкульоз щодня відбирає життя 30 громадян України.
