Біля Донецького національного університету завжди людно. Та 4 березня наплив людей був, мабуть, рекордним за останній рік. Причиною такого ажіотажу був візит лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука.
Перед залою, в якій яблуку не було де впасти, відомий співак відразу заявив, що розмова піде не про музику. «В час, коли можливе військове вторгнення, а наші громадяни записуються e воєнкомати, не час співати», — підкреслив С.Вакарчук.
Розмова було відвертою від початку і до кінця. Ні співак, ні студенти не приховували своїх позицій. Святослав Вакарчук поділився своїми спогадами про політичне життя України в 90-х роках, про епоху помаранчевої революції та Євромайдан. «Спочатку я ставився до Євромайдану досить стримано, та коли побачив, як спецпризначенці били студентів, у мене стиснулися кулаки», — заявив співак і громадський діяч.
Із вуст С.Вакарчука лунали не просто гасла. Громадський діяч аргументував свою позицію перед студентами, а ті вітали таку відкритість оплесками. «Схід і захід разом тому, що потреби регіонів нічим не відрізняються, і ми всі повинні це розуміти», — каже співак. Разом з тим, Святослав Вакарчук неодноразово закликав владу враховувати унікальні особливості як мешканців сходу, так і мешканців заходу: «Не треба обирати за людей, якою мовою спілкуватися та яким пам’ятникам поклонятися, ми всі — одна велика родина».
Протягом понад трьох годин С. Вакарчук переконував студентів, дискутував із ними, раз за разом наголошуючи, що українцям нічого ділити, а всі розбіжності між ними штучно створені політиками.
Були в залі і ті, хто був налаштований досить скептично до гостя університету. Йдеться про представників «народної влади», що діє протягом декількох днів у Донецьку. С.Вакарчук не збирався перед ними пасувати та сміливо, аргумент за аргументом, довів просту істину: «Президент, що віддає наказ стріляти по своїх громадянах, — не президент». Під скандування «Україна, Україна!» опоненти покинули залу, не домігшись бажаного ефекту.
Наприкінці зустрічі громадський діяч, більш відомий як фронтмен «Океану Ельзи», все ж таки заспівав. Ця пісня — гімн України, який підтримали всі присутні в залі.
