17 липня, 1999 - 00:00
Позавчора відомий поет Павло Мовчан відзначив свій ювілей в Українському домі. Як і на кожному ювілеї видатної людини не бракувало квітів, щирих (і умовно щирих) вітань, цінних подарунків, різноманітних нагород та теплих слів друзів, що не вміщались в трихвилинні ліміти. Хоча, як на мою думку, справжньою шаною для Павла Мовчана стали слова жінки, яка, не отримавши запрошення на вечір, відчайдушно долала бар'єри охоронців: «Не можна там не буть, де таку людину вшановують». Цього компліменту Павло Мовчан так і не почув. А я весь вечір шукала очима ту жінку — чи «прорвалась» вона привітати свого поета?
Газета:
Рубрика:
