Передстрайкову ситуацію оголосили педагогічні колективи 55 шкіл Миколаєва. Владі пред’явлено ультиматум: якщо до 29 березня не буде повністю погашено заборгованість по зарплатні, то перший день четвертої учбової чверті розпочнеться загальноміським безстроковим страйком.
Хоча вчительські страйки в Миколаєві проходили й раніше, ще ніколи не демонструвалися подібні до нинішніх згуртованість, єдність і безкомпромісність — владі педагоги вже не вірять. На своїй конференції, котра пройшла минулого тижня, вони визначили заходи протесту. Про свої вимоги голосно заявили, провівши під скандування «зарплату!» і калатання шкільних дзвоників тригодинне пікетування міськвиконкому. Ініційовано збирання підписів за відставку миколаївського міського голови Анатолія Олійника. Наступний крок — страйк.
— Все це — заходи вимушені, — сказав у інтерв’ю кореспонденту «Дня» голова міського страйкому вчителів Ігор Драпун. — Зараз йдеться буквально про виживання людей — голодна непритомність учителів вже нікого не дивує. А до акцій протесту вирішено вдатися тому, що всі інші заходи вичерпали себе.
Спочатку вчителі умовляли представників влади і вірили обіцянкам про виплату зарплатні. Потім стали звертатися до судів — з початку року позови до міськвиконкому й управління освіти подали більше тисячі педагогів. По багатьох із них вже винесено позитивні рішення, однак виконувати їх ніхто не поспішає.
— Судові рішення залишаються на папері, — говорить І.Драпун. — Педагоги не можуть отримати навіть свій мізер: середня зарплатня вчителя в Миколаєві становить 130 гривень на місяць. Навіть якби вони були, спробуйте прожити на ці гроші, особливо враховуючи, що вчительські сім’ї у нас зовсім не рідкість. У тому числі й моя сім’я: я й дружина — педагоги, донька — студентка, родичів у селі немає — як жити?
Ідея про страйк, яка формувалася місяцями, втілилася в прийняте рішення.
— Ми розуміємо, що 4-та учбова чверть — вирішальна і визначна, що за нею слідують екзамени, але іншого виходу у нас немає, — говорить І.Драпун. – Якщо ми допрацюємо до кінця учбового року, то потім наші вимоги нікого не будуть цікавити.
Ставлення до можливого вчительського страйку в місті — неоднозначне. У ході міні-опитування батьків школярів довелося почути найпротилежніші думки: від схвалення («ну і правильно, нам на заводі (мать-перемать) теж не платять, і я цих вчителів чудово розумію. А діти — не хвилюйся — надолужать, зайвий раз пересвідчаться, в якому лайні ми живемо», — Олександр Хомич) до неприйняття: «Ставлюся негативно, бо все — знаю по своєму сину — позначається на дітях: і спроби вчителів відстоювати свої права, і результати цих спроб, і безгрошів’я, до речі, теж», — Оксана Тихончук.
Стосовно дітей, то перспектива безстрокових канікул, схоже, більше непокоїть випускників:
— Страйк — це дурість. Мені закінчувати 11-й клас, значить, випускні я не здам, атестат не отримаю і з інститутом «пролітаю». Що мені тоді робити? — Тетяна, учениця миколаївської школи № 3.
— А як же вчителі, вони ж не одержують зарплатню за те, що вчать тебе?
— Я, звичайно, розумію, вони у третій чверті взагалі були озвірілі. Але особисто мене більше хвилює моя доля.
Тим часом власті Миколаєва, усвідомивши реальність вчительського страйку, почали вживати заходи: нинішнього тижня розпочато виплату зарплатні за один місяць, за два обіцяно в швидкому майбутньому, а ще за два чекають iз Києва у вигляді субвенції. При цьому вчителі стоять на своєму: поки всі борги (близько 6 млн. грн.) виплачено не будуть і не будуть дані гарантії на подальші регулярні виплати, дзвінок, який сповіщає про початок 4-ої чверті, не пролунає.
