Минулої суботи Леонід Кучма й Олександр Ткаченко, а також Олександр Омельченко «вийшли на об'єкти». Під час відвідування Хрещатика, що реконструюється, було багато сказано про співпрацю гілок влади, але, схоже, найцікавіше було не в словах, а у фактах.
А саме в тому, що будівництво відвідав пан Ткаченко. Олександр Миколайович засвідчив свою участь у проекті і, за політичними канонами, несе тепер і частину відповідальності в разі провалу. Під час візиту були з'ясовані зміни в позиції влади щодо ремонту, що цілком може бути сприйняте як попереджувальне виправдання напередодні можливого скандалу.
Досі ми нічого до пуття не знали про причини ремонту Хрещатика. І ось, майже місяць потому з вуст Президента ми почули, що нам загрожує велика біда: «центр Києва з точки зору комунальних проблем був на межі аварії, і, щоби не допустити подій, які трапилися в Харкові, необхідно вклонитися будівельникам і не заважати їм», — сказав Президент. Досі ми вважали, що все проводиться з представницькими цілями, виявилося — з метою запобігти катастрофі. До речі, на початку будівництва кореспонденти «Дня» довідувались у відповідних відомствах про ремонт підземних комунікацій. Тоді нам казали, що планується тільки косметичний ремонт. Ну, а ремонтуючи колектор, сходинки до мерії побудувати — щоб цемент не пропадав.
Ще один цікавий момент: пан Омельченко заявив, що понад 7 млн. грн. на реконструкцію виділили розташовані на Хрещатику організації. Директори ж деяких магазинів на центральній вулиці заявляли кор. «Дня» Віталію КНЯЖАНСКОМУ, що зазнають через ремонт величезних збитків і зовсім не в захопленні від необхідності ще й самим оплачувати ці незручності.
Таким чином, влада висуває такі тези: для ремонту є екстренні причини, ремонт відбувається не лише за бюджетні кошти (є «добровільні» спонсори) й ніякою мірою не пов'язаний з показухою (дату пуску об'єкта перенесено з 24 на 9 серпня). Відгадайте з трьох разів, кого можуть хвилювати ці тези? Правильно, МВФ і Всесвітній банк, які могли неправильно зрозуміти нашу позу, коли одна рука простягається по допомогу, а друга смітить грошима просто в центрі столиці. Звісно, міжнародні структури обізнані зі справжнім станом справ, але з політичною метою, скоріше, зроблять вигляд, що повірили страшним історіям української влади. Проте ці історії корисно мати на увазі не тільки іноземним донорам.
