«День» вже повідомляв про наміри столичної влади змінити назви 131-ї київської вулиці. З цього приводу триває обговорення цієї теми у київській мерії. Кілька днів тому там йшла мова про пропозицію Президента України Віктора Ющенка (висловлену у відповідному президентському указі, виданому в травні цього року) увіковічити в усіх українських містах пам’ять командира УПА Романа Шухевича, назвавши його іменем вулиці. Однак робоча група комісії КМДА по назвах і пам’ятних знаках, до складу якої увійшли вчені та громадські діячі, запропонувала не підтримувати ініціативи про зміну назви якоїсь із столичних вулиць на користь імені Романа Шухевича. Не знайшла підтримки й пропозиція деяких членів комісії встановити у Києві монумент цьому командирові УПА чи присвоїти його ім’я якомусь навчальному закладу. Аргументація такого опору президентському указу — що населення столиці неоднозначно ставиться до Романа Шухевича, а його основна діяльність мало пов’язана з Києвом.
Робоча група також виступила проти увіковічення в столиці лідерів українських націоналістів часів фашистської окупації — Ярослава та Слави Стецьків. Мотивування щодо Слави Стецько звучало так: з її смерті не пройшло десяти років. Однак, на думку начальника Головного управління охорони культурної спадщини міськдержадміністрації Руслана Кухаренка, якщо є президентський указ, то регламентні вимоги (щодо десяти років) можна проігнорувати. Тому заступник голови столичної держадміністрації Сергій Рудик (котрий проводив засідання комісії) запропонував робочій групі повернутися до цього питання і визначити три вулиці, яким можна буде присвоїти імена українських націоналістів, при цьому, звичайно, враховуючи на такі назви майбутню реакцію киян.
Запланована столичною владою програма зі зміни назв вулиць може призвести й до значних фінансових витрат, які збираються здійснити з міського бюджету (а отже, за рахунок платників податків). Скільки саме потрібно буде коштів на заміну вивісок і всього іншого, пов’язаного зі здійсненням цього заходу, в комісії поки що не знають. Хоча із уст Сергія Рудика все- таки прозвучала прогнозована цифра, яка не на жарт перелякала членів комісії: півмільйона гривень — одна вулиця! Незрозуміло, на що київська влада збирається витрачати такі гроші, хіба, можливо, вивіски зроблять із чистого золота. Щоправда, є ще одна версія, що ці кошти, під приводом зміни вуличних назв, хтось просто покладе до власної кишені. Визначитися зі списком вулиць, яких в перспективі чекає переіменування, міська влада планує до кінця року. Ми ж перебуватимемо в курсі подій, оскільки вони тільки що розпочалися.
ДО РЕЧI
Досвід Донецька
У столиці Донбасу є список із 400 вулиць, які можна було б перейменувати вже сьогодні, однак у місцевої міськради немає ресурсів, які дозволили б їй це зробити. Таку заяву зробив донецький міський голова Олександр Лук’янченко, за словами якого, щойно в керівництва міста з’являться вільні кошти на ці цілі, воно винесе список «застарілих» назв вулиць на суд громадськості, а потім перейменує їх відповідно до вимог городян.
Вже зараз, за словами донецького міського голови, думки донеччан про назви вулиць відрізняються дуже істотно: «Одні звикли до таких вулиць, інші говорять, що історію не потрібно переписувати декілька разів, а третіх не влаштовують назви з морально-етичних міркувань чи погані асоціації викликають люди, на честь яких ці вулиці було названо», — заявив він.
За даними фахівців, найчастіше городяни виступають за перейменування вулиць, назви яких з’явилися за часів Радянського Союзу. Так, частіше за все, за словами О. Лук’янченка, донеччани питають, коли перейменують одну з центральних вулиць міста — вулицю Постишева. Проте, як зазначає міський голова, навіть якщо це перейменування станеться, то вулиці буде дано якусь абстрактну назву: «Не буде такого, що ми перейменуємо її на вулицю Степана Бандери чи Симона Петлюри. Гадаю, народ із цим не погодиться», — підкреслив Лук’янченко. З іншого боку, повернути вулицям Донецька їхні історичні назви також навряд чи вийде. Згідно з документами, скажімо, головна вулиця міста, яка нині має ім’я Артема, раніше називалася Перша Скотопрогонна, тому донеччани навряд чи погодяться повертати їй історичну назву навіть через бажання скоріше розлучитися з комуністичним минулим.
КОМЕНТАР
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ , історик, член Київської міської комісії по назвах і пам’ятних знаках:
— У найближчому майбутньому змінювати назви всіх 131 вулиць, які увійшли до попередньо складеного списку, ніхто не збирається. На мою думку, якщо вулицю можна не перейменовувати, то ліпше її не чіпати. Списки назв потребують «чищення» не тільки з ідейних переконань. Насамперед, слід змінити назви парних вулиць (наприклад, іменем Шевченка в столиці названі площа, бульвар, два провулки і три вулиці), дублюються у нас і Садова, Озерна, Лісова, Лугова, Польова та багато інших. Значну частину «дублів» складають імена вулиць колишніх приміських селищ Троєщини, Бортничів, Жулян, які увійшли до карти Києва порівняно недавно. А ще в місті є вулиці, які, начебто, ідейного навантаження не несуть, але немилозвучні (Агрегатна, Віскозна, Колекторна). Або про що, наприклад, може сказати назва вулиці Коноплянської або Блакитного? Звичайно, протікала колись така річечка Коноплянка і жив у Києві український письменник Василь Блакитний, однак сучасних жителів це не захистить від іронічних насмішок. Ще, вважаю, слід перейменувати вулиці з іменами найбільш одіозних особистостей (Маркса, Леніна, Ульянова). Проте не слід «мінус» різко змінювати на «плюс» (приміром, я проти, щоб якійсь вулиці присвоювали ім’я Романа Шухевича). Адже, якщо ми серйозно хочемо вирішити проблему міської топоніміки — над цим слід ретельно попрацювати. Інакше, може статися так, що нова назва викличе незадоволення населення і перед наступними виборами хтось побажає здобути «народну любов», запропонувавши знову змінити назву. Тому, на мою думку, сьогодні треба скласти новий список вулиць, які підлягають перейменуванню. Він буде значно коротшим за попередній і складатиметься вже не з 131, а з кількох десятків назв. З цим маємо визначитися до кінця 2007 року, а вже навесні наступного року будемо вирішувати про інші вулиці. Скільки все це коштуватиме, сказати не можу, але, вважаю, що на порядок менше, ніж сума, названа заступником голови міськдержадміністрації Сергієм Рудиком. Знаю лише те, що потрібно зробити так, аби витрати з переоформлення документів, пов’язані зі зміною назв вулиць, не лягли на плечі киян.
