Місцеві археологи вважають, що такі висновки робити рано, хоча рахунок загиблих ітиме на сотні, бо у братській могилі на території в кілька сотень квадратних метрів можуть бути поховані і українці, і євреї, і росіяни, які були на той час громадянами Речі Постолитої...
Олексій Златогорський, директор державного підприємства «Волинські старожитності», котре й проводить розкопки у древньому Володимирі-Волинському, каже, що вже в найближчі дні він припиняє роботи на тиждень-другий, доки знову не відшукає кошти. Адже один тиждень розкопок для його організації обходиться у 20 тисяч гривень, а всього на встановлення істини та історичної справедливості може піти й до півмільйона гривень. Польська преса, представники якої разом з депутатами Сейму Гжегожем Торішевським та Ярославом Став’ярським і заступником голови комітету Національної оборони Сейму Даріюшем Селігою побували у Володимирі-Волинському, уже почали вживати слова «українська Катинь». Уже перші знахідки на місці розкопок дали підстави вважати, що це масове захоронення громадян Речі Посполитої. І відбулося воно, як свідчать знайдені тут монети, не пізніше 1940 року.
Сергій Панишко, заступник директора «Волинських старожитностей» з наукової роботи, котрий щодня разом з археологами печеться на місці розкопок під палючим волинським сонцем, підтверджує, що рахунок жертв (і, вірогідно, саме жертв НКВС, адже на цьому місці була тюрма) справді може йти на сотні чи й на тисячі. Бо на площі в кілька сотень квадратних метрів усюди, де не копни, могили й могили... Наразі вже встановлено тридцять поховань, які дають підстави стверджувати, що тут поховані саме поляки. Але громадянами Речі Посполитої, у яку перед Другою світовою війною входила й Волинь, були і українці, і євреї, і росіяни. І головні знахідки, каже Панишко, ще попереду. Адже в археології нічого не можна стверджувати до завершення всіх експертиз. Інколи знахідка на дні ями може абсолютно перевернути попередні уявлення й твердження.
Нині «Волинські старожитності» здійснюють розкопки власним коштом. Надто вже цікавий об’єкт. Узагалі-то, каже Панишко, починали розкопувати городище, яке за своєю значимістю є для Волині тим, чим Кремль для Москви. Хотіли відшукати і замок короля Казимира, споруджений у XIV столітті, дуже цікавий із фортифікаційного боку. Стіну замку відшукали та разом з тим виявили й масові поховання... Знайдено багато колючого дроту, яким в’язням зв’язували руки перед розстрілом, немало жертв було вбито пострілом у потилицю. За знайденим поліцейським жетоном уже встановили й перше ім’я загиблого. Це поліцай із Лодзі. Є кілька поховань жінок, вірогідно високого соціального статусу. Це підтверджують залишки дамської сумочки, флакон парфумів, мундштук, і ці речі навряд чи належать простій селянці... Дуже багато знайдено монет того часу, найпізніша датується 1940 роком. На місці, де була в’язниця НКВС, знаходилася тюрма і в часи Російської імперії, отож хтозна, які ще таємниці зберігає земля. А кістки розстріляних енкаведистами людей тут і раніше знаходили місцеві мешканці.
У розкопках дуже зацікавлена польська сторона. Делегація від Сейму обіцяла організувати спільні розкопки й дослідження, насамперед підтримати їх матеріально. Люблінське телебачення зняло про розкопки у Володимирі-Волинському сюжет, записало інтерв’ю із Сергієм Панишком. Обіцяють також допомогти волонтерами.
