У час, коли увага всіх ЗМІ прикута до подій у Києві, люди у селі Самотоївка з населенням дві тисячі чоловік, що у Краснопільському районі Сумської області, неподалік кордону з Росією, не змогли залишатись осторонь. У «чорний четвер», коли стало відомо, що українська влада вирішила зачинити двері до Європи, всі саме готували стадіон до районного турніру з футболу. Зібралася молодь, студенти, які приїхали додому на вихідні. Розмовляли спершу про футбол, про Євро-2012 й сама собою мова зайшла про останні події в державі. З’ясувалося, що всі присутні є прихильниками євроінтеграції. Хтось зі студентів уже навіть встиг взяти участь у мітингах в одному з обласних центрів і привіз з собою синій із зірочками прапор. Молодь прийшла до сільського голови і запропонувала повісити цей прапор поряд з державним над будівлею сільради.
— Ідея виникла спонтанно, й ми одразу її реалізували, — розповів «Дню» 19-річний Максим Горбач, студент Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, який особисто встановлював прапор над сільрадою. — Можливо, якщо б ми довго дискутували, обдумували можливі наслідки, то врешті-решт і не стали б цього робити. Але все вийшло так, як вийшло. І поки що ніхто про це не шкодує. В Європі я ще не був, хоча й хотів би поїхати, але вважаю, що євроінтеграція і зближення нашої країни з прогресивними, цивілізованими європейськими державами приведе до підвищення рівня життя. Натомість у Росії я бував неодноразово (їздив туди на спортивні змагання) і побачив там усі ті ж самі проблеми, що й у нас. Хай вони спершу наведуть лад у власній країні, а вже потім пропонують щось нам. Відносини між Україною та Росією й так доволі тісні — не думаю, що нам потрібна якась додаткова інтеграція. Сподіваюсь, що наш символічний крок вплине на позицію влади та спонукатиме до роздумів жителів інших міст та сіл країни.
Серед мешканців Самотоївки багато заробітчан, які їздять як до Європи, так і до Росії, але всі вони підтримують євроінтеграцію. У село вже приїздили журналісти і намагались знайти людину, яка б була проти, але нікого так і не знайшли, навіть серед старших людей. Не вдалося знайти також і того хлопця чи дівчину, в якої знайшовся прапор ЄС, оскільки молодь роз’їхалась із села на навчання.
За словами мешканця села Олександра Десятниченка, він не бачить нічого дивного у тому, що така ініціатива виникла саме у Самотоївці, адже за багатьма показниками (освіченості, рівню розвитку спорту), це село є одним з перших у області. Молодь тут — активна, небайдужа — стежить за новинами в Україні і світі. «Звичайно, навряд чи купка самотоївської молоді сама по собі може якось вплинути на рішення політиків, але підтримати людей на майданах й проявити свою активну громадянську позицію, — наш обов’язок, — розповідає Олександр Десятниченко. — Переконаний, об’єднані разом такі невеличкі прояви солідарності можуть утворити силу, з якою владі доведеться рахуватись». За його словами, оскільки село розташоване недалеко від російського кордону, стосунки з цією державою дуже важливі для нього. «Ми співпрацюємо на регіональному рівні, їздимо одне до одного в гості, і я не думаю, що євроінтеграція має якось завадити нашим відносинам, — наполягає Олександр Десятниченко. — Вважаю, що всі проблеми між Україною і Росією жодним чином не стосуються простих людей,— за них відповідальні виключно політики.
«Нас обурило, що керівництво країни так раптово вирішило змінити свою позицію, — розповів «Дню» сільський голова Самотоївки Іван Перерва. — Символічно, що це відбулося напередодні чергової річниці трагедії Голодомору. У селі саме тривали пам’ятні заходи з цього приводу. Не дай нам Боже, знову повернутися до тоталітаризму! Я одразу видав розпорядження про скликання позачергової сесії сільської ради щодо цього питання. Вона відбудеться якраз у день саміту у Вільнюсі. А до того прапор висітиме — я сам його чіпляв і зняти не дам! Переконаний, що ніхто з 16 депутатів не піде всупереч волі молоді. Боятися сьогодні — не час!». Про аналогічну ініціативу Лариси Івшиної, висловлену майже у той самий час на майдані у Сумах, Іван Перерва не чув, але не вважає це збігом. «Не дивно, що така ідея витає сьогодні у повітрі, — зазначив пан Іван. — Приємно, що ми з Ларисою Олексіївною виявились однодумцями».
