Браво! Ще вчора депутат Лазаренко відчував тім'ям дамоклів меч міжнародного
правосуддя, а сьогодні хизується перед вітчизняними телекамерами суперменською
невразливістю. А насамкінець для ефекту «наїхав» на «самого», мовляв, якщо
одна сторона переступила межу, то аналогічно вчинить й інша. Гідне завершення
протистояння. Лише людина, яка має надійне прикриття, «дах» або по-новомодному
— «панаму», може дозволити собі наприкінці 1998-го упевнено потерти руки.
На жаль, цього не можуть зробити тисячі «безпанамних» черкаських селян.
Для більшості з них нинішній рік став ще одним сірим відрізком часу, за
межею якого — безвихідь, страх, хаос. Лише 82 колективи сільгосппідприємств
колись заможної Черкащини закінчують рік із прибутками. Решта півтисячі
— в злиднях. До збиткових уже записуються цілими районами — Маньківський,
Лисянський, Кам'янський.
Невідомо, чи мав персональну «панаму» колишній голова черкаської Спілки
воїнів-інтернаціоналістів Афганістану Михайло Д. Однак вважають, що за
часів його керівництва 1995 року управлінням будівництва й розквартирування
особового складу Прикордонних військ України за рахунок черкаської спілки
було перераховано більш як 15 млрд. крб. — на спорудження в Черкасах житла
для «афганців» та прикордонників. Але квартир ні ті, ні інші так мовби
і не побачили, а кругленька сума з рахунку спілки, мовляв, хутко зникла.
Зараз справа слухається в обласному арбітражному суді. Чи вдасться зазирнути
під «панаму»?
Судячи з останніх подій, синдром панамодефіциту в Україні кінець кінцем
буде подолано. Павло Іванович Лазаренко запевнив, що лише в Києві є принаймні
десяток фірм, що можуть запросто видати кожному бажаючому персональну «панаму».
І народ одразу став масово шикуватися в черги. Позавчора я теж приїздив
до столиці. Півдня тинявся містом. Шукав. Питав. Прохав. Благав. Дзуськи.
Немає.
№249 25.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
