Коли торік в Україні скасовувалося 12-річне навчання у школах і поверталися до 11-річки, освітяни в один голос заявляли, що не можна проводити реформи в освіті спонтанно, невиважено, без громадських обговорень. Хоча б через те, що такі експерименти стосуються дітей, яким весь час доводиться пристосуватися до новацій у навчанні. Втім, усі ці зауваження лишилися поза увагою керівництва Міністерства освіти, науки, молоді та спорту. Кілька днів тому Дмитро Табачник заявив в ефірі радіо «Ера», що у школах буде залишено дванадцятирічну систему освіти. Як пояснив міністр, це буде зроблено для того, щоб Україна відповідала європейським критеріям навчання: «На сьогодні майже у всіх країнах Європи приблизно однакова кількість годин у середній школі. Це від 11 до 12 тисяч годин. Якщо ми перейдемо на 12-річну школу, ми приблизно відповідатимемо цим критеріям».
Де ж логіка? Якщо спочатку нас затято переконували, що 11-ти років цілком вистачить для здобуття загальної освіти і що це теж відповідає європейським вимогам, то тепер нас переконуватимуть у протилежному? Напевно, слід запитати вчителів та дітей, чи легким видався їм цей навчальний рік, коли підручники для старшої школи переписувалися авральними темпами, а ті книги, які готувалися для 11-х та 12-х класів за старою програмою, лишилися непотрібними. Педагоги перші місяці працювали без нових програм і необхідних підручних матеріалів. До речі, до сьогодні не всі школи забезпечені підручниками на 100%. І хоч їхній зміст є на сайті МОН, українські школи, особливо сільські, не настільки комп’ютеризовані, щоб кожен школяр мав до них доступ. Такий різкий перехід від однієї системи навчання до іншої показав, що доводиться латати багато дірок, аби зрушити справу з місця. Якщо міністерство видасть офіційний наказ про повернення до 12-річки, проблеми нинішнього року можуть знову вийти на-гора.
За словами Дмитра Табачника, зараз у відомстві створено робочу групу, яка проаналізує результати роботи шкіл за дев’ять років за новою системою навчання. Особливу увагу фахівці звернуть на якість підручників, якість стандартів освіти та рівень складності навчальних програм. А чому ж таких підсумків не робили торік? А ще краще, якби дочекалися, коли школи завершать 12-річний цикл навчання 2012 року, а тоді вже й думали б — чи лишати систему, як є, чи щось змінювати...
Директор Українського гуманітарного ліцею Галина Сазоненко вважає, що нам слід відстежувати «освітній лаг» — період, який дозволяє робити висновки про новації чи експерименти в освітній сфері. «Якщо в техніці запустили машину, то вже через рік експерти знатимуть, чи вона дієва, чи її ще треба вдосконалювати. В освітній діяльності лаг становить 15—20 років. Ідея має пройти апробацію — тільки тоді вона має право на життя, але у нас цього немає, — додає Галина Стефанівна. — Перехід на 12-річку в Україні теж був необѓрунтований, так само як і до 11-річної системи. Ви знаєте, скільки документів було прийнято Кабінетом Міністрів від серпня щодо освіти? 42! Але освіта не може жити у безкінечних реформах. Щоб було 12 років навчання, спочатку має пройти підготовча робота, аби школи були забезпечені усіма необхідними науково-методичними матеріалами. Також це питання треба винести на педагогічне та громадське обговорення, бо дві третини нашого населення так чи інакше пов’язані з освітою. Слід запитати, наприклад, батьків, що вони думають з цього приводу».
Поки що майбутня реформа лишається на рівні усних заяв міністра. Якщо міністерство таки вирішить щось на офіційному рівні, то це краще зробити вже зараз. Адже цьогорічним випускникам слід знати, чи готуватися їм до вступу у вищі навчальні заклади, чи вони ще рік навчатимуться у школі.
