14 липня у Вітебську завершився Міжнародний фестиваль мистецтв «Слов’янський базар». Участь України в ньому увінчалася двома перемогами: 17 річна Наталя Краснянська з міста Південноукраїнська Миколаївської області стала володаркою Гран- прі конкурсу виконавців естрадної пісні «Вітебськ- 2007», а 11-річний Ернест Дерябін завоював престижну другу премію в дитячому конкурсі вокалістів.
ВИПАДКОВИХ ПЕРЕМОГ НЕ БУВАЄ
— Журі діяло відповідно до чітко прописаного статуту, — ділиться своїми враженням від роботи член журі дорослого конкурсу, ректор Донецької музичної академії В’ячеслав Воєводін. — Відступати від правил не дозволялося. Тому ми поставили невисокі бали учасникам з Литви та Молдови, які намагалися продемонструвати академічну манеру виконання. Адже для оперних співаків є інші конкурси.
Нам було заборонено радитися у ході виставляння оцінок, щоб не було змови й яких-небудь комбінацій. Позаду сиділи секретарі, які ретельно стежили за ситуацією. Після конкурсу, щоб уникнути спілкування з продюсерами та представниками делегацій, нас виводили через службовий коридор, саджали в машини та відвозили до готелю.
І все ж таки одне виключення з правил було: білоруському учаснику Георгію Колдуну, якому на момент конкурсу вже виповнилося повних 30 років, усупереч встановленому віковому цензу для учасників, журі дозволило брати участь у конкурсі.
— Якщо так піде і надалі, й за одним винятком потягнуться й інші, то ні до чого хорошого це не призведе, — вважає В’ячеслав Воєводін.
Старожили «Слов’янського базару» пам’ятають скандал, що розгорівся 1993 року, коли хтось запідозрив Таїсію Повалій у тому, що їй більше років, ніж заявлено в анкеті. Довелося українці виходити отримувати Гран-прі з паспортом.
Цього року скандалу не було, ніхто не пригадав про статут і не перешкодив Георгію, старшому брату учасника «Євробачення» у Фінляндії Дмитра Колдуна, поділити першу премію з співачкою зі Словенії Нушкою, а також отримати купу заохочувальних призів від спонсорів.
Частково відсутністю підкилимних інтриг можна пояснити перемогу нашої учасниці Наталі Краснянської.
— Наталя виявила завидне самовладання, — говорить голова журі, відомий російський композитор Кім Брейтбург. — Виступила рівно, продемонструвавши всі свої найкращі сторони — прекрасний вокал, артистизм. Її перемога не була випадковою. На конкурсах немає випадковості, а є результат великої роботи.
Зараз Наташа немовби сп’яніла від перемоги. Вона пропустила вступні екзамени до всіх вузів, віддавши перевагу конкурсу у Вітебську над ними. Але вже сьогодні в неї є пропозиції вчитися у Донецьку та Києві. Даючи інтерв’ю, вона говорить то про своє бажання навчатися у Києві, то про намір поїхати підкорювати Москву. Навколо неї в’ються юні хлопчики та дівчатка, що називають себе її продюсерами, тоді як готували Краснянську до конкурсу, ретельно підбираючи репертуар, до найдрібніших деталей продумуючи сценічний образ, фахівці державного гастрольного підприємства «Україна». У 17 років важко зробити правильний вибір, а хотілося б, щоб Наталя не загубилася серед сотні лауреатів усіляких конкурсів, яких сьогодні ніхто не знає, а подібно Таїсії Повалій і Руслані стала яскравою індивідуальністю та посіла своє особливе місце на українській естраді.
НЕБАГАТО ХТО З ГЛЯДАЧІВ ДОСЛУХАЄ ФОНОГРАМУ-ПЛЮС ДО КІНЦЯ
«Чим дивуватимете?» — звичайно таке запитання ставлять журналісти української делегації.
На «Слов’янському базарі» досі пам’ятають масштабне дійство нині, на жаль, уже покійного Бориса Шарварка «Сорочинський ярмарок», коли на вітебську сцену вийшло понад тисячу(!) українських артистів, концерт оперних зірок, вечір джазової музики, зрежисований Василем Вовкуном. Цього року організацією та підготовкою концертної програми Дня України займалося державне концертне агентство «Україна». Їхнім партнером виявив бажання виступити Перший національний канал, що вперше висвітлював фестиваль у прямому ефірі. Перше, що зробив генеральний продюсер каналу Ігор Гончаренко — замінив заявленого раніше ведучого концерту-відкриття, заслуженого артиста України Василя Ілащука. У результаті поруч із метром білоруського телебачення Оленою Спиридович і зіркою російського кіно Катериною Гусєвою з’явився дебютант УТ-1 Володимир Яременко, який на одній сцені з досвідченими ведучими виглядав як переможець конкурсу художньої самодіяльності ПТУ. Друге, до чого вдався продюсер, втрутився у програму Дня України.
Український концерт «Купайлиця», за задумом художнього керівника Агентства Василя Вовкуна, повинен був показати живучість народних традицій і відлуння етнічної музики у сучасних естрадних ритмах. Канву з народних мотивів створили чернівецький театр «Голос», українська фольк-група «Кобза», київський ансамбль етнічної музики «Top-orkestra», частину репертуару якого складають румунські пісні, пісні народів колишньої Югославії, болгар, албанців.
Українськими «Піснярами» назвали білоруські журналісти «Кобзу» і були недалекі від істини. Легендарна фольк-група народилася 47 років тому та була суперпопулярною в Україні, але 1985 року колектив розпався. Відродили «Кобзу» 2000 року музиканти Андрій Толчанов і Дмитро Литвинець. Для «Слов’янського базару» «Кобза» підготувала сюрприз — у фіналі на сцену до музикантів вийшов соліст «Сябрів» Анатолій Ярмоленко та заспівав разом із Дмитром Литвинцем пісню «Рідна мати моя».
Органічно вплелися у фольклорну основу «Купайлиці» виступи молодої співачки Христини Охитви, оперної діви Валентини Степової, «дівчини-весни» Наталі Бучинської. Тривалими оплесками зустрічали глядачі й почесного жителя Вітебська, народного артиста України Миколу Гнатюка. На цих іменах можна було б і зупинитися.
На жаль, Ігор Гончаренко, який пообіцяв за свій кошт привезти до Вітебська зірок української естради, домігся дозволу художнього керівника проекту Василя Вовкуна перекроїти програму та дійсно привіз до Вітебська цілу обійму... нікому не відомих в Україні виконавців, які під фонограму-плюс ворушили губами, лише інколи, завдяки випадку, попадаючи у слова. Причому кожного з них ведуча Маша Орлова представляла як «найпопулярніших» і «відомих». Концерт тривав три із зайвим години, так що небагато глядачів досиділи до фіналу цього дійства. Щоправда, найбільш терплячі були нагороджені Степовою, Гнатюком і Бучинською.
