Нагадаємо, що знаменитий роман великого французького класика Віктора Гюго неодноразово ставився як на драматичних і балетних сценах, так і екранізувався в різних країнах. Автор музики — італієць Цезар Пуні написав масштабний балет «Есмеральда», але, на відміну від роману Гюго, лібретист Перро соціальну тему перевів у особисту драму. У донеччан сюжет балету «перекроєний» Іриною Грінь і хореографом-постановником Євгенією Хасяновою. Класична історія набула сучасних рис, що вимагає від артистів філігранного володіння класикою та сучасним танцем. Над сценографією працювали три художники (Сергій Родзін, Євген Балакай і Геннадій Паніотов), диригентом-постановником виступив Володимир Врублевський, а костюми створила Оксана Кубекіна.
— Прем’єра «Собору Паризької Богоматері» показала, що публіка полюбила виставу, й чотири вистави вже пройшли з аншлагами, — розповів «Дню» художній керівник Донецького театру опери і балету ім. А.Солов’яненка Вадим ПИСАРЄВ. — Балетмейстер Євгенія Хасянова по-новому «прочитала» роман Гюго й музику Пуні — став динамічнішим сюжет, дуже цікаві варіації та дуети. Образ Квазімодо створив молодий прем’єр Артем Аліфанов — він артист високого зросту, окрім горба й складного гриму сам вигадав вставити в око лінзу, й вийшов дзвонар-потвора. Коли він поряд з тендітною Іриною Комаренко (Есмеральда) — провідною балериною нашого театру, то їхні сцени сповнені потужності й драматизму виконання. Роль капітана Феба — стовідсоткове влучення Максима Вальчика, а настоятеля Собору Клода дуже виразно грає молодий танцівник Денис Панченко, який став відкриттям для донеччан. Полегшені декорації дають простір постановникові й акторам.
— Ми постаралися зосередиться на драматургії балету, — підкреслила хореограф Євгенія ХАСЯНОВА. — Головне — в мене були ноти, оскільки зараз це величезна проблема. Коли ми ставили «Корсар», то зіткнулися з тим, що за авторські партитури треба платити Гарвардові, тому багато хореографів робить музичні компіляції для вистав, включаючи музику кількох композиторів. Хочу відзначити танцівників — виконавців головних ролей. У Квазімодо й Есмеральди дуже зворушливе адажіо в останньому акті. Приголомшливо роль Клода виконав Панченко (Денис стажувався в Маріїнському театрі, й у цього артиста велике сценічне майбутнє), а Максим Вальчик (Феб) довів, що є провідним артистом трупи. Вистава народилася за три місяці. При цьому частина трупи гастролювала в Америці, а частина в Японії. Поки провідні танцівники були зайняті, ми з постановною командою займалися підготовчою роботою. Складність полягала в тому, щоб простими засобами передати виразність відчуттів головних героїв, їхні пристрасті, переживання, а також атмосферу Середньовіччя, й, на мій погляд, наші артисти з цим завданням впоралися.
