Солодке слово — ліцензія

Прес-конференція голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Бориса Холода та його заступника Віктора Лешика, що вiдбулася вчора у Києві, асоціювалася з мітингом. Щоправда, на згаданому вище заході звучали замість гасел статті із Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а замість закликів лунали докори й обвинувачення. Прес-конференція цілком відповідала своїй назві «Про конфліктні ситуації у ліцензуванні телерадіоорганізацій України» і зібрала чималу кількість представників теле- і радіокомпаній, постраждалих, на їхню думку, у результаті прийняття Нацрадою рішень про визначення переможців на право користування тим чи іншим каналом мовлення. На адресу членів Нацради летіли уже звичні обвинувачення у заангажованості, занадто вільному трактуванні законів і т.п. У свою чергу, керівника ТРК «Київ» Валерія Ткачука було обвинувачено у тому, що це саме він довів питання з 30- м каналом до такого стану (про «війни» за цей канал, який «Київ» не поділив з «ТЕТ»ом, «День» писав уже неодноразово). Сергію Шолоху (радіо «Континент») «перепало» за «спекуляцію співпрацею з іноземними компаніями», «ЮТАР» — «за ретрансляцію московських каналів». У підсумку кожна зі сторін залишилася при своїй думці. Чого, втім, і варто було чекати: принцип формування Нацради по ТБ і РМ (чотири члени призначаються від Верховної Ради, чотири — від Президента) передбачає, що кожен з членів Нацради (чи всі разом) може бути обвинувачений у лобіюванні тих чи інших політичних інтересів. У свою чергу, той факт, що практично кожна українська телерадіокомпанія у графі «походження» може писати «політичне», дозволяє — у разi непродовження їй ліцензії — вбачати у цьому чиїсь підступи (незалежно від того, так це насправді, чи ні). Але те, що все більша кількість ТРК свої проблеми з ліцензуванням прагне вирішувати через суд (зараз число судових позовів до Нацради — близько тридцяти), а деякі з них (йдеться про ТРК «Київ») навіть починають транслювати прес- конференції членів Нацради у себе в прямому ефірі, користуючись нагодою для того, щоб висловити чергові обвинувачення, — насторожує. Втім, у Нацраді, схоже, не схильні засмучуватися з цього приводу і вважати свою діяльність непродуктивною. Наприклад, Віктор Лешик зазначає, що за два роки роботи Нацрада по суті повернула «юридичне життя» близько 300-м телерадіокомпаніям, у яких до 2000—2001 року минув термін ліцензії; проліцензувала — крім старих — сто п’ять нових частот. А реакція компаній, що не стали переможцями конкурсу на право користування тим чи іншим каналом мовлення, на думку заступника голови Нацради, — цілком очікувана.