«Чи знаєте ви українську ніч? Ні, ви не знаєте української ночі». Якщо, звичайно, ви не зустрічали світанок 6 червня в кінотеатрі просто неба на Андріївському узвозі, де саме о цій порі завершувалася всенощна кінофестивалю «Відкрита ніч». Така назва акції виникла як метафорична й влучна характеристика стану українського кіно на сьогодні, а сам фестиваль — як спроба відстежувати кінопроцес, що хоч і мляво, але триває. Проте, якщо ви не бачили фільми, представлені у конкурсній та позаконкурсній програмі фестивалю, то ви справді не знаєте української ночі. На жаль, в основному конкурсі (програми: «Студентські фільми» (4 номінації), «Професійне кіно» (4), «Анімація» (I, II, III премії), «Паралельне кіно» (I, II, III), «Прем'єра одного кадру») було настільки мало яскравих робіт, що Національне журі на чолі з Богданом Ступкою вирішило майже в половині номінацій переможців не визначати. А основним критерієм, за словами члена журі режисера Олеся Саніна, стала не відносна мистецька вартість представлених картин, а потенційні можливості їхніх авторів.
До речі, коли нарешті оголосили прізвище режисера Володимира Дощука (фільм «Пірнаю»), який отримав гран-прі фестивалю та головний приз — кіноплівку від фірми «Кодак», то щасливого переможця насилу змогли добудитися. Цікаво, про що був його сон літньої ночі?
Інтерв'ю із Олесем Саніним читайте у наступному числі «Дня»