Підготовча робота із створення партії була проведена у рекордно стислі строки: 26 лютого створено оргкомітет, а вже 8 квітня відбувся установчий з’їзд. У підготовленому до з’їзду інформаційному бюлетені доволі докладно описувалися митарства недовготривалого існування Соціалістичної платформи Івана Чижа в нетрях СПУ, які передували створенню «Справедливості». Однак, переконували учасники зібрання, до виникнення об’єднання спричинилися не особистісні, а теоретичні розбіжності з Соцпартією, яка зробила ухил в бік соціал-демократії. «Справедливість» визначає себе як більш ліву силу, яка теоретично базується на науковому соціалізмі, з його найважливішою складовою — марксизмом, творчо розвинутим В.І.Леніним; одночасно засуджує репресії й деформації, відмежовуєтья від переродженців та тих, хто не сприймає незалежності України, а також виступає за чесну конкуренцію різних форм власності. «Для того, щоб партія могла ідентифікувати себе на самому старті, ми одразу повинні побачити суспільство з усіма його проблемами, особливостями, — заявив Іван Чиж. — Не можна послуговуватися знаннями й теорією кінця XIX — початку XX століття, якщо ми справді хочемо стати реальною силою, яка не піну з трибун пускає, а пропонує, контролює проходження своїх пропозицій. І якщо влада не реалізовуватиме наших пропозицій, тоді у нас буде аргумент показати суспільству хто є ми і хто та влада, яка не дослухається до наших пропозицій»
Мовби продовжуючи дискусію із соціалістами Мороза, у резолюції з’їзду «Справдливості» зазначено, що в партії «інакше мислиться опозиційність: не задля підняття власних рейтингів — партії чи лідерів — задля відродження України». Хоча ні соціалісти (а їх лідер був єдиним з лівих партійних вождів був присутнім на з’їзді), ані керівництво нової партії не оцінюють створення «Справедливості» як розкол серед соціалістів. В інтерв’ю «Дню» Іван Чиж підкреслив, що тільки 6–7 керівників регіональних структур «Справедливості» є колишніми членами СПУ, а серед делегатів з«їзду тільки чверть перебувала у лавах соціалістів, в той час як 70% делегатів не були членами жодних партій.
До речі, об’єднання, на відміну від лівих партій, вважає за недоцільне бойкотувати референдум. По-перше, тому, що немає гарантій що вдасться знизити активність виборців, а по-друге, бойкот, за виразом І.Чижа є втіленням принципу «ледачої опозиції».
Чи зможе новостворена структура стати опозицією, тим паче «неледачою», можуть продемонструвати вже довибори у ВР. Як повідомив «Дню» виконавчий секретар Ради партії Василь Арестов, зараз обговорюється можливість участі партії у двох вільних округах на Житомирщині та Дніпропетровщині. «Справедливість» планує взяти участь у наступних парламентських виборах, але ще не визначилась із потенційними союзниками, хоча на з’їзді і зазначалося, що союзниками партії є «всі ліві сили». До речі, напередодні з’їзду Іван Чиж в інтерв’ю «Дню» дуже критично оцінив нинішніх керівників лівих партій: «... після нищівної поразки на виборах лідери лівих партій — якби володіли самоповагою й усвідомленням особистої відповідальності — склали б свої повноваження, відкрили шлях оновленню партій. А вони, як тільки можуть, з усіх сил тримаються за крісла».
