Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Справжні хулігани з комуністів знімають шкарпетки?

18 лютого, 1999 - 00:00

Гучну рекламу допомогли зробити компартії в Миколаєві три невідомі хулігани, що зустріли пізнього вечора 11 січня в темному сквері ім. Ленінського комсомолу першого секретаря Ленінського райкому КПУ, депутата міськради Валентина Матухна. Слово за слово — сталася бійка, в результаті якої комуніст отримав струс мозку.

За наданими міліції прикметами злочинців розшукати не вдалося. Карній справі, заведеній за фактом хуліганства, «світило» закриття через неможливість встановити звинувачених. Однак через два тижні після того, що сталося, фракція комуністів Миколаївської міськради поширила заяву, в якій назвала цей випадок «розправою за політичними мотивами». І пояснила, що з наближенням президентських виборів «для усунення комуністів використовуються загрози, шантаж, провокації, фізичні розправи та інші брудні методи». Імовірність банального хуліганства чи спроби пограбування комуністи відкидають: «Адже куртка, штани і шкарпетки залишилися на Матухнi», — аргументував на сесії міськради один із депутатів-комуністів.

Історія мала продовження на сесії міськради 12 лютого — депутати раптом вирішили заслухати звіт міліції про перебіг слідства. Оскільки ніхто з міліцейських начальників того дня у пожежному порядку прибути не зміг, звіт перенесли — на вечір 16 лютого було призначено надзвичайну сесію. Начальник міського управління внутрішніх справ полковник міліції Василь Марков нічого нового повідомити депутатам не зміг: «Пошук злочинців триває». При цьому він категорично відкинув політичне підгрунтя цього випадку. Роботу міліції сесія визнала незадовільною й зобов'язала В. Маркова виступити з черговим звітом на наступному засіданні. Виступ одного з депутатів про те, що питання треба ставити глобально — про безпеку на нічних вулицях міста загалом — потонуло в галасі обурених народних обранців із приводу побиття свого колеги.

Данило КЛЯХІН, «День»
Газета: 
Рубрика: