«Я приходжу сюди до десятої ранку й чекаю, поки приїде машина. З'являється вона, як правило, опівдні й до цього часу тут уже збирається черга стареньких. Пенсія в мене маленька, п'ятдесят гривень, купувати на ринку моркву по гривні за кілограм я не можу. Городу немає. Отож і доводиться стояти на морозі», — монолог київської пенсіонерки Наталії Володимирівни. Двічі на тиждень поруч з одним із гастрономів Мінського району столиці збираються літні люди й інваліди. Чекають на вантажівку з радгоспу «Пуща-Водиця», яка привозить на продаж вирощені в радгоспі моркву, буряк, картоплю. Усі пропоновані продукти коштують майже вдвічі дешевше, ніж на ринку чи в магазині. Чому агрокомбінат реалізує свій товар за такими низькими цінами? Як пояснив кореспонденту «Дня» заступник голови комітету інвалідів Великої Вітчизняної Війни і збройних сил Мінського району столиці Анатолій Садовий, кілька місяців тому комітет уклав вигідний для обох сторін договір з агрокомбінатом «Пуща-Водиця». Згідно з ним комбінат дістає змогу продавати товар за нижчими цінами, а інваліди району «обслуговуються» позачергово. І мороз, і багатогодинні очікування буквально рятівної для них вантажівки з овочами для старих — не перешкода...
№229 28.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
