На сайті Google кожен може переглянути простий документ – таблицю, в яку ініціативна група «ЄвромайданSOS» вносить дані про тих, хто був заарештований, ушкоджений чи зник під час розгону мирного мітингу вночі з 29 на 30 листопада. Пошук таких людей з тим, щоб надати їм медичну чи юридичну допомогу ведеться ще з суботи. Ініціювала його громадська організація «Центр громадянських свобод». Сторінка ініціативної групи є у Фейсбуці; таблицю можна переглянути за посиланням.
Станом на 12-ту годину понеділка правозахисникам відомі прізвища, принаймні, двадцятьох людей, які були на Майдані в ніч розгону мітингу, по завершенню кривавої акції вважалися зниклими безвісти й з якими досі (!) не вдалося встановити жодного контакту. З два дні учасникам ініціативної групи не надійшла жодна інформація про їх місце перебування. Навпроти прізвищ цих переважно хлопців досі стоїть статус «пропав», «зник безвісти» або ж просто знак питання. За номером гарячої лінії мені відповіли, що будуть вдячні за будь-яку інформацію про цих людей або ж їх контакти.
Сьогодні о дев’ятій ранку в Шевченківському районному суді міста Києва повинні були розпочатися суди над протестувальниками, затриманими «Беркутом». Більшість із них постраждали в ніч на 30 листопада. Всього, за інформацією «ЄвромайданSOS», складено 68 адміністративних протоколів зі звинуваченням у хуліганстві. Пізніше з’явилася інформація, що судові засідання не відбуваються у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи протоколів. Але питання залишається відкритим…
Вчора під час другого народного віче Юрій Луценко говорив, що люди, які беруть участь у мирних протестах, змінюють не людей у владі, а саму систему влади. Якщо опозиціонери щирі в цих заявах, то повинні розуміти, що пора відмовлятися від популістських гасел, від дій, розрахованих на ефект, а не на результат. Тим більше дивує, чому, попри те, що в суботу інформація про людей, які залишаються зниклими безвісти розсилалася в усі можливі ЗМІ, ані представники студентів, ані політики не згадали про них у своїх недільних виступах. Хоча від суспільної уваги може залежати кільканадцять життів.
Сьогодні у Верховній Раді лідери опозиції оголосили свої вимоги до влади. Як повідомляє «Українська правда», вони складаються з двох пунктів: відправити уряд Миколи Азарова у відставку та припинити політичні репресії, тобто звільнити Юлію Тимошенко та «трьох активістів, затриманих під час минулої акції». Чому лише трьох? Вочевидь, в опозиції свій розрахунок – як математичний, так і політичний. Але суспільство – якщо воно вивчило уроки 2004-го – повинно формувати свій порядок денний й диктувати його тим, кого найняло у «революційні лідери».
