Об 11 ранку 19 травня в Українському домі з належним пафосом відкрилася Четверта Київська міжнародна виставка-ярмарок «Книжковий сад-2004». Прозвучали фанфари. І було повідомлено, що 19 травня Тарас Григорович Шевченко написав «Каземат». А потім його відправили в Оренбурзьке заслання. І на цю тему — хвилин сорок.
Один з немолодих, дуже непогано вдягнутих добродіїв, уважно послухавши подробиці біографії Тараса Григоровича, відійшов у бік і пробурмотів: «Між іншим, 19 травня — день народження піонерської організації ім. Леніна».
Коротше, вже від початку заходу розмови були на одні й ті самі теми, крім тих, заради чого, власне, й зібралися: про книжки та книжкову справу в Україні.
Із загальних вражень можна відзначити, що з’явилося величезне розмаїття добре оформленої освітянської літератури. Є трохи ексклюзивних фоліантів.
Головний недолік IV Ярмарку такий самий, що й попередніх — відсутність шоу. Треба заздалегідь продумувати драматургію таких масових заходів. З «пожвавлення» можна відзначити лише дуже милий дитячий (точніше дівчачий) хор, який бадьоро виконував українські народні пісні біля експозиції відомого ще з радянських часів видавництва «Веселка». Чарівних дівчаток потім «позичили» й для презентації виставки-експозиції якогось художника-пейзажиста. Хор користувався популярністю.
А в одному видавництві, щоб привернути увагу до дитячої книжки, дівчинку й хлопчика нарядили Мальвіною та Буратіно. Але таких прикладів — одиниці.
У видавництві «Вадим Карпенко» відзначася оригінальністю сам продукт: дитячі книжки українською мовою в наборі з касетою. На жаль, конкурентів такого плану практично не було. Хоча, здавалося, скільки ще могло б бути оригiнальних форм для залучення юного читача. Адже це дуже перспективна ніша книжкового ринку. Як недавно зауважила гостя «Дня» Світлана Зоріна, українська дитяча книжка вже починає наближатися до 30% від загального обсягу продажу дитячої літератури. Що значно випереджає у відсотковому співвідношенні «дорослу».
Коли натовп розсіявся, за пістрявою зниклої публіки виявилася строкатість видавництв і видань. Розчулило сусідство книжки «Пояснення реінкарнації», де індійський рага-гуру пояснював у доступній для народу формі знання тисячоліть, та «Історії козацтва», з масштабною картою на додачу.
Щодо стенду «Дня», то до нього «не зарастала народная тропа». Інтелігентного вигляду громадяни жадібно гортали чудово видані книжки із серії «Україна Incognita» (нагадуємо, переможця в акції «Книга року» в номінації «Золота полиця»), з’ясовували вартість і iнколи з жалем відкладали. Давався взнаки певний відрив платоспроможності інтелігенції від реальних цін ринку. І цю «прірву» ще збільшив вересневий закон про ПДВ на книговидання. Такі громадяни були раді отримати в подарунок газету «День». Через півгодини етажерка з нею була порожня.
Що стосується знаменитостей, то, як завжди в нас, вони ажіотажу не викликали. Тому двом відомим письменникам Андрію Куркову та Василю Шкляру довелося самим розважати один одного. Вони довго про щось розмовляли, а їх огинав байдужий читацький потік. Це такий київський синдром.
Винятком є лише Павло Загребельний. Він, як класик, уже не потребує розкрутки: публіка за автографами валить до нього й без того. Але загальну картину це кардинально не міняло. Усе-таки ярмарок не повинен бути таким мляво-рихлим. Йому, як і раніше, бракує видовищності. А шкода!
