«День» вдячний своїм читачам за те, що вони енергійно відгукнулися на наш заклик «На дільницю — з фотоапаратом!». Із початку тижня до редакції надходять знімки-учасники оголошеного нами минулого тижня бліц-фотоконкурсу «Найцікавіше фото дня виборів».
Світлина, яку ви бачите тут, належить жителю містечка Ічня Чернігівської області Миколі Смілику, який разом із фото надіслав також невеличке роз’яснення (подано нижче) щодо головної героїні зображення — сторічної Марії Михайлівни Зінич, яка, попри сліпоту, бере участь у виборах, бо «не втрачає надії, що держава буде міцнішою і багатшою, а люди житимуть краще».
Це перше фото, яке надійшло на фотоконкурс, і, очевидно, це є символічним, адже ці «останні романтики демократії», яким ми присвятили першу шпальту вчорашньої газети і до яких, безперечно, належить і Марія Михайлівна Зінич, часто виявляються найпершою опорою для держави.
А «День» і надалі чекає ваші знімки, бо триває виборчий процес. І попереду ІІ тур. Надсилайте свої роботи на адресу: [email protected] та отримуйте призи від «Дня».
«За своє довге життя Марія Михайлівна Зінич із с. Припутні Ічнянського району Чернігівської області вже не один раз брала участь у виборах: як до Верховної Ради України, так і до Верховної Ради колишнього Радянського Союзу. Голосувала і за єдиного кандидата від блоку партійних та безпартійних Йосипа Сталіна, й за кандидатів на посаду президента України.
17 січня цього року довгожительці виповнилося 100 років. Ювілярку приїхали привітати представники районної та обласної ради. Прибули також і члени виборчої комісії на її прохання, для того, щоб найстаріша жінка району змогла проголосувати і віддати свій голос за достойну кандидатуру на посаду президента.. Незважаючи на такий поважний вік, шановна Марія Зінич не втрачає надії, що держава буде міцнішою і багатшою, а люди житимуть краще. Частково це залежатиме від вибору Марії Михайлівни та голосів людей її покоління.
Нині вона — на постільному режимі на утриманні дочки. Хоча сліпа, але добре говорить і чує. Коли збереться родина, то від неї можна почути і про роки колективізації, голодомору під час якого померло три її сини, про окупацію та нелегкий повоєнний період.»
