Як повідомляє інтернет-видання «Українська правда» з посиланням на газету «Сегодня», онук Йосипа Сталіна Євген Джугашвілі вимагає порушити кримінальну справу проти співробітників СБУ і суддів, які визнали Сталіна винним в організації Голодомору в Україні в 1932—1933 роках («День» писав уже про відповідне рішення Київського апеляційного суду, див. №4-5).
Є. Джугашвілі заявляє, що «не вдаючись у суть цього брехливого звинувачення, більш доречного від головного ворога Сталіна — Гітлера, звертаю увагу, що навіть із формального погляду на початку 30-х років на території України й у світі геноцид не був злочином». За словами онука Сталіна, «службовці СБУ та судді цинічно потоптали пункт 1 статті 7 Євроконвенції про захист прав людини: ніхто не може бути засуджений за діяння чи за бездіяння, які, відповідно до чинного національного законодавства, на момент вчинення не були злочином».
Слід зауважити, що онук Сталіна вже не вперше вдається до судових методів захисту «честі й гідності» свого діда; так, він вже подавав позови такого характеру проти російських ЗМІ, зокрема, проти «Новой газеты». Але більше важить інше. На думку Є. Джугашвілі, підлягають судовому розгляду по суті справі лише ті злочини геноциду, що були скоєні після 1947 року(!), тобто вже після цього, як Організація Об’єднаних Націй офіційно ухвалила базові документи про геноцидні злодіяння та покарання за них. Отже, не тільки геноцид 1932—1933 років, проте й геноцид євреїв та циган у роки Другої світової війни, геноцид вірменів у Османській імперії 1915—1916 років, раніше — геноцид корінних мешканців Америки, багатьох народів Індії, ірландців тощо — коротше, всі ці жахливі злочини не є підсудними, адже ще не було «правової бази»! Не менш цинічною і блюзнірською є апеляція апологета Сталіна до... сучасних правозахисних норм європейського законодавства («буржуазного», «класово-продажного», за визначенням «батька всіх народів»). Дивно, але сталіністи, коли визнають це вигідним, вдаються і до таких прийомів! При цьому показово, що Є. Джугашвілі не наводить жодного аргументу по суті справи, жодного доказу того, що Голодомор 1932—1933 років не був геноцидом.
І останнє. Не можуть захисники «великого вождя і вчителя» забути страшні роки вчинених їм злодіянь... Неначе це сам Сталін особисто підтверджує власним прикладом давню закономірність: злодія завжди кличе до себе місце скоєного злочину!
КОМЕНТАР «Дня»
Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, професор:
— По-перше, у статтях низки міжнародних конвенцій, зокрема і тих, на які посилається онук Сталіна, містяться два принципово важливі положення: а) злочин геноциду і злочини проти людства не мають терміну давності; б) вони не підпадають під дію принципу «закон зворотної сили не має». Зокрема, статтею 7 Європейської конвенції 1950 року «Про захист прав людини» передбачено, що принцип заборони зворотної сили кримінального закону не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права визнаних цивілізованими націями.
По-друге, і до ухвалення Конвенції ООН 1948 року «Про попередження злочину геноциду й покарання за нього» існували принципи міжнародного звичаєвого права, які, відповідно, забороняли масове знищення людей, в тому числі й національних груп. Конвенція 1948 року лише кодифікувала ці положення, конкретизувавши їх. Отже, стаття 442 Кримінального кодексу України, відтворюючи положення цієї конвенції, дає чітку кваліфікацію злочину геноциду. Відповідно до цієї статті, у травні 2009 року СБУ було порушено кримінальну справу за фактом скоєння на території України у 1932—1933 роках злочину геноциду.
По-третє, необхідно відзначити, що кримінальна справа, рішення з якої ухвалив 13 січня Київський апеляційний суд, була порушена саме за фактом скоєння злочину, а не апріорі проти конкретних осіб. Внаслідок ретельного вивчення матеріалів розслідування, здійсненого співробітниками СБУ, суд дійшов висновку, що в період другої половини 1932 — першої половини 1933 року на території УРСР тодішнім комуністичним керівництвом СРСР було скоєно злочин геноциду шляхом навмисного винищення голодом українського селянства як питомої частини української нації. Суд дійшов висновку, що головними особами, відповідальними за злочин геноциду проти української нації, слід вважати Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича. З огляду на той факт, що зазначені особи померли, суд вирішив припинити справу. Вважаю, що рішення суду цілком відповідає як вимогам українського національного права, так і Міжнародного кримінального права.
По-четверте, важливо мати на увазі, що після порушення згаданої кримінальної справи в травні минулого року незгодні з цим рішенням СБУ могли його оскаржити. До речі, цим правом може скористатися і онук Сталіна. Проте цього не сталося, незважаючи на те, що інформації про це рішення було надано широкого розголосу. В рішенні Київського апеляційного суду, ухваленого 13 січня 2010 року, зазначено, що незгодні з ним можуть його опротестувати протягом семиденного терміну.
І, нарешті, слід підкреслити, що в рішенні Київського апеляційного суду немає жодних звинувачень проти Росії чи російського народу, а тому всі спекуляції щодо антиросійської спрямованості цього рішення є на совісті авторів таких спекуляцій.
