Як повідомлялося, директор Світового банку з питань України та Білорусі Л.Барбоне прибув в Україну для обговорення подальшої схеми співпраці нашої держави та Світового банку.
Передбачається, що до кінця червня 2000 року Світовий банк продовжуватиме роботу над підготовкою стратегії допомоги Україні. Основою цієї стратегії може стати Програмна системна позика, яка являє собою три гнучкі кредитні операції, протягом трьох наступних років. Розмір кожної з трьох операцій, як передбачається, складатиме $150–250 млн., вони проводитимуться залежно від реалізації реформ українського уряду.
Переговори представника Світового банку з українським урядом тривають. «День» поцікавився у Лука Барбоне їхніми можливими результатами.
— Пане Барбоне, український уряд розраховує отримати від Світового Банку кредит у розмірі близько 400 млн. доларів. Наскільки, на ваш погляд, є реальним виділення цих коштів Україні?
— Переговори про майбутню програму співпраці з українським урядом перебувають на серединній фазі, спочатку треба закінчити цей процес, щоб можна було відповісти про параметри допомоги. Але я вважаю, що сподівання уряду не є нереалістичними.
— Яке основне зауваження Світового банку, як кредитора, до роботи українського уряду?
— В цілому ми задоволені підходами українського уряду до проведення реформ, але хотілося б, щоб процес реформування прискорився.
Ми хотіли б підкреслити необхідність проводити заходи щодо збільшення прозорості, боротьби з корупцією і посилення незаплямованості уряду.
— Чи маєте ви на увазі кадрові зміни в уряді?
— Ні, ми не маємо на увазі ніяких кадрових перестановок. Йдеться про те, що процес приватизації має здiйснюватися дуже прозоро, за чіткими правилами, а не через якісь угоди, які приймаються в задніх кімнатах.
ТИМ ЧАСОМ
Вчора, виступаючи на ранковому пленарному засіданні парламенту представник фракції «Батьківщина» Олег Білорус зачитав заяву фракції, в якій говориться про підтримку фракцією реформаторського уряду Віктора Ющенка та рішуче відкидаються «цинічні нападки на уряд В.Ющенка». Закликавши «всі здорові сили України об’єднатися в боротьбі проти олігархів», представник фракції, яка делегувала до уряду аж ніяк не представника трудящих, залишив щонайменше два питання риторичними. По-перше, чи відкинуто разом із «цинічними нападками» й ті здорові сумніви (хоч би й у темпах реформ), які зароджуються, як бачимо, не тільки в головах співвітчизників. По-друге, на підставі яких теоретичних вчень можна об’єднати «всі здорові сили» України, якщо боротьба, до якої закликав О.Білорус, має не між-, а яскраво виражений внутрікласовий характер.
І чи не пояснюються риторичні випади проурядової фракції давно поміченою закономірністю: кількість риторики прямо пропорційна наближенню розв’язки.
