Заступник голови Адміністрації Президента Ганна Герман у понеділок взяла участь у дискусії на круглому столі «Діалог між владою та конфесіями в контексті європейської системи цінностей». «Хочу підкреслити, що ми сьогодні однаково рівно ставимося до всіх церков в Україні. І той, хто намагається нав’язати якесь особливе ставлення до якоїсь однієї Церкви, той хоче посіяти розбрат поміж нами», — говорила вона дуже правильні слова.
Тим часом днями в інтернеті з’явився текст цікавого листа. Його відіслав прем’єр-міністрові України митрополит Української православної церкви (Московського патріархату) Володимир. Кореспондентові одного з інтернет-видань під великим секретом дозволили його переписати. Ось цей текст: «МДФ (вочевидь, Міжнародний добродійний фонд. — Авт.) «Кафедральний собор Воскресіння Христового», який веде в місті Києві будівництво Свято-Воскресенського кафедрального собору УПЦ, просить виділити додаткові квоти на період заборони вивозу зерна 2010 року (продовольче зерно, кукурудза, ячмінь) в обсязі 1 мільйона тонн для ЗАТ «Федкомінвест-Україна», що володіє власними перевалочними потужностями (зерновий перевалочний комплекс «Трансінвестсервіс», порт Південний, Одеса).
Гроші, отримані внаслідок спільної діяльності МДФ «Кафедральний собор Воскресіння Христового» та «Федкомінвест-Украина» будуть спрямовані на будівництво вищезгаданого собору».
Наприкінці цього листа були, як належить, зазначені номери міського й мобільного телефонів виконавця — протоієрея Георгія Коваленка. При реєстрації в канцелярії уряду цьому зверненню було дано вхідний номер 65864/0/1-110 від 2 листопада 2010 року.
Не інтригуватимемо читача й наведено також резолюцію прем’єр-міністра, адресовану міністрові агрополітики Миколі Присяжнюку та міністрові економіки Василю Цушку: «Прошу уважно розглянути, з урахуванням наведених обставин ухвалити відповідне рішення».
І хоча сьогодні ще невідома подальша доля цього листа, не можна не зауважити, що така резолюція, як то кажуть, дорого коштує.
Тому колеги мали підставу припустити, що Українська православна церква поступово стає одним із потужних політичних лобістів, а також лобістів інтересів конкретних комерційних структур. Вони з’ясували таємницю фірми, за яку просив сам митрополит.
Контрольний пакет ЗАТ «Федкомінвест-Україна», за офіційною інформацією Держкомісії коштовних паперів і фондового ринку, належить зареєстрованій у Князівстві Монако компанії Fedcominvest Monaco S.A.M. Її кінцевим власником є російський олігарх Олексій Федоричев, відомий, зокрема, як спонсор футбольного клубу «Монако» (логотип Fedcom на майках гравців багато про що говорить його уболівальникам), а у минулому як акціонер футбольного клубу «Динамо» (Москва). А ще фірма «Федкомінвест» на три роки отримала комерційні права на матчі російської прем’єр-ліги. Це, прямо скажемо, круте досягнення.
Але футбол, як з’ясували колеги, лише хобі Федоричева. Створена 1994 року в Монако компанія Fedcominvest спеціалізується на експорті зерна й добрив із країн Східної Європи, а її власник, за деякими відомостях, живе в Монте-Карло й, по суті, є громадянином світу, оскільки має паспорти декількох держав. Поліція підозрювала фірму у відмиванні кримінальних грошей, але врешті-решт нічого істотного не виявила. Проте цієї тіні вистачило, щоб принц Монако не дозволив Федоричеву купити місцевий клуб і обмежив його роль спонсорством.
Українська православна церква не менш обережна. Хоча в листі митрополита зазначається, що «гроші, отримані внаслідок спільної діяльності МБФ «Кафедральний собор Воскресіння Христового» та «Федкомінвест-Украина» будуть спрямовані на будівництво собору, на сайті храму ні Федоричев, ні його компанія в списку спонсорів не згадані.
Утім, коли колеги звернулися за коментарями до згаданого протоієрея Георгія Коваленка, який також є головою парафіяльної ради собору, що будується, й одночасно прес-секретарем митрополита Володимира, то виявилося, що він уперше чує й про листа щодо квот на зерно, й про ЗАТ «Федкомінвест-Україна». Нічого не знали й у канцелярії Київської метрополії.
Зате в канцелярії Кабміну факт існування листа лобіста, його номер і дату підтвердили. Він був зафіксований у базі даних вхідної кореспонденції й числиться на розгляді прем’єр-міністра Миколи Азарова. Але не лише глава уряду схильний підтримувати державними коштами одну з українських релігійних конфесій. 6 грудня декілька депутатів від Партії регіонів запропонували надати податкові пільги у зв’язку зі спорудженням згаданого храму. Хто може поручитися, що нинішня більшість це відхилить?
Як нагадав у коментарі «Дню» декан філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича професор Василь Балух, у всіх країнах Європи, крім Румунії, Церква відокремлена від держави. Доктор наук не бачив звернення митрополита й тому не може його засуджувати, але говорить про те, що «така політика, спрямована на отримання преференцій у влади, традиційна для Cхідної церкви й зародилася ще за часів Візантії».
КОМЕНТАРIІ
Священик Роман НЕБОЖУК, керівник бюро у зв’язках із державними органами влади Патріаршої адміністрації Української греко-католицької церкви:
— Мені як священнослужителеві неетично давати публічні оцінки ієрархам іншої Церкви. Але хочу вам сказати, що вчора відбувся круглий стіл під назвою «Діалог влади й Церкви на основі європейської системи цінностей». І я там висловлював нашу позицію. Вона полягає в тому, що держава повинна дотримуватися нейтральності й світськості, що є позитивним чинником, створеним упродовж багатьох років в Україні. І це також вимога до представників Церкви — не просити в держави окремих преференцій адміністративного, економічного або податкового характеру, що йдуть поза законом. Це розділяє церковне середовище й порушує принцип світськості держави. Ми звертаємося до представників Церкви, які вважають, що вони при владі, щоб вони свої конфесійні інтереси або переконання реалізовували для загальноцерковної користі, а не для лобіювання лише однієї своєї конфесії. Це наша ціннісна позиція, яку ми сьогодні вважаємо дуже актуальною.
Мирослав Попович, академік НАНУ:
— М’яко кажучи, це просто комічна ситуація. А насправді в мене є для неї лише одне слово — ганьба! Церковний ієрарх не може захищати якісь бізнесові інтереси. Для нього існують лише інтереси Церкви. А якщо у неї є свої господарські справи, то ними мають займатися відповідні церковні служби й службовці, а не ієрарх. А просити в держави преференції для своєї Церкви? У мене немає слів, щоб висловити своє ставлення до такого підходу. Це ганебна роль, і ми, громадяни, не можемо у відповідь лише знизувати плечима... Такі ієрархи самі собі напрацьовують репутацію. Можна припустити, що вони до цього звикли.
