Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Святий Микола у новій ролі

19 грудня, 2001 - 00:00

Сьогодні чимало християн відзначає день Святого архієпископа Миколи. Це один із найбільш шанованих в Україні святих, покровитель моряків, а також усіх тих людей, якi знаходяться у біді, хто потребує допомоги.

Святий Микола народився (III століття) у грецькій сім’ї, яка відзначалась благочестям. Згідно із Житієм Св. Миколи, він почав виказувати якості святого ще будучи немовлям. Автор Житія пише, наприклад, що своє власне хрещення у церковній купелі немовля прийняло стоячи, а в пісні дні — середу і п’ятницю — щойно народжений хлопчик приймав молоко матері всього один раз на день, після вечірніх молитов батьків. (До речі, такі самі прояви благочестя зразу після народження були властиві також Святому Сергію Радонежському.) Із молодих років Св. Микола мав схильність до духовних наук, до постійних молитов, а також до життя пустельника. Під час царювання імператора Діоклитіана Микола попав, разом з багатьма іншими християнами, до в’язниці, де всі свої сили покладав на те, щоб втішити та укріпити у вірі християн, ув’язнених разом з ним. Після Міланського едикту імператора Костянтина Великого (313 рік), який проголосив християнство легальною і рівноправною релігією Римської імперії, Микола став єпископом міста Міри у Малій Азії (Лікійська область). Відзначався великою добротою, безкорисливістю, здатністю поділитися з нужденними всім, що мав.

Важливою рисою біографії Св. Миколи є його участь в історичному Першому Вселенському соборі (325 рік), скликаному імператором Костянтином. Разом з іншими представниками християнських спільнот Римської імперії він працював над формулюванням догматів християнської віри, засуджував єретичні вчення того часу. Помер Св. Микола у глибокій старості (343 рік), оточений пошаною і любов’ю своєї пастви. Все своє добро він залишив бідним.

Св. Миколу завжди шанували в Україні, будували на його честь храми, монастирі, писали ікони Святого, вважали покровителем селян, тих, хто на водах, а також найбідніших. В останні часи, однак, образ старовинного святого, історичної особи, у нашому суспільстві почав зливатися з образом діда Мороза — веселого бородатого жартівника, який на Новий рік розносить подарунки, веселить народ. Не знаю, чи сподобалася б ця роль Святому Миколі? Особливо коли врахувати, що наш Новий рік з його святами та банкетами припадає на Пилипівку — обов’язковий суворий піст, який передує Різдву.

Клара ГУДЗИК, «День»
Газета: 
Рубрика: