Можливо, Сальвадор Далі нашвидкоруч начеркав за своє життя тисячі малюнків типу експонованого нині Ігорем Диченком «Вершника», але що з того, якщо у фондах українських музеїв загалом немає оригіналів геніального сюрреаліста?
І прямо скажемо, навряд чи з'являться його роботи в державних зібраннях у найближчому майбутньому. Хто знає, можливо, полотна, ескізи, малюнки конгеніальних Далі майстрів, передусім західних художників ХХ століття, є в чиїхось, на жаль, украй нечисленних особистих колекціях? Та от питання: чи вдасться їх коли-небудь побачити нам, та й чи великi їхні шанси залишитися в Україні? Майстерно збуджуючи інтерес до своєї виставки, Диченко напевне переслідує не просто просвітницьку, а, коли хочете, соціальну мету, продовжуючи всіляко популяризувати ідею створення в Києві Музею особистих колекцій. Те, що за наявності такого у виграші було б передусім суспільство, — очевидно: досить побувати в Музеї історії Києва й подивитися першокласні роботи, а то й такі шедеври, як футуристична композиція Василя Єрмілова, що їх колекціонер ризикнув зробити доступними публіці. Був би спеціальний музей, інші, можливо, також наслідували б його приклад.
№245 21.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
