Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Танцюють всі... вчителі!

Педагоги Києва відзначили своє професійне свято на справжньому балі
29 вересня, 2007 - 00:00

За традицією в першу суботу жовтня відзначається День вчителя. Однак теплих та щирих слів подяки і букетів часом недостатньо для створення справжньої святкової атмосфери. Іноді педагогам хочеться побувати на справжньому балі. Саме такий, в переддень свята, організувала для столичних учителів київська влада.

ЧЕРГА ДО ЧАПКІСА

«Сміливіше, сміливіше! Кавалери запрошують дам, а леді не соромляться запрошувати джентльменів!» — закликає залужений артист України Григорій Чапкіс. У білосніжному костюмі, він робить перше па на паркеті. Гості чекають, на кого ж запросить майстер до вальсу. Проте одна з дам не витримує і сама запрошує пана Чапкіса до танцю — мовляв, нічого ловити гав. За першою сміливицею на паркет під ніжну мелодію вальсу виходять інші пари...І тільки- но вони засвоїли основні рухи вальсу, як маестро звертається до оркестру: «А тепер полька! Повторюємо за мною!»

— Як вчитися танцювати — то вже до кінця, а не залишати розпочатої справи на півдорозі, — зауважує вчитель школи №28 Мар’яна Харитонова. — До того ж танець дає можливість забути про щоденні клопоти. Та й свята в нашому житті бувають не так часто, тож треба відпочити душею і тілом.

І вже ніхто не зважає на те, що у когось закоротке для такого жвавого танцю плаття, а комусь наступили не один раз на нові туфлі. Байдуже й те, що не всім удається потрапити в такт — головне не стояти на місці. Оскільки кавалерів не вистачає, дами не соромляться запрошувати на вальс своїх колежанок...

ПРЕСТИЖНІСТЬ — НЕПРЕСТИЖНІСТЬ

Оркестр робить паузу: зараз сотні вчителів вручать цінні нагороди за високі досягнення та плідну працю на ниві освіти.

— Хоча я й залишилася без нагороди, але якоїсь втрати не відчуваю, та й у душі панує лише радість, — ділиться враженнями вчитель музики Київської школи-інтернату для дітей зі слабкими формами туберкульозу Юлія Сумарокова. — Для мене особисто цей бал дуже зворушливий. Адже нагадує про мої юнацькі мрії, які, на жаль, так і не здійснилися. Своє захоплення музикою я зберегла на все життя і зараз частину його дарую своїм учням.

Практично всі гості балу були жінки, адже наші школи — дуже фемінізовані. Чоловіки — то були директори шкіл. Ще одне питання, яке сьогодні хвилює вчителів і позначається на суспільстві в цілому, — підвищення престижності професії вчителя. Самі педагоги висловили «Дню» різні думки з цього приводу.

— Сучасна молодь, закінчивши ВНЗ, не хоче йти працювати в школу, а шукає інші місця для працевлаштування, тому що її не влаштовує заробітна плата, — скаржиться вчитель Ірина Абраменко. — Якщо вони й йдуть працювати в освіту — то лише для відпрацювання направлення, отриманого від навчального закладу. Це дуже погано, тому що держава витрачає на них кошти, а потім не спроможна забезпечити їм належної оплати праці за відповідальну та напружену роботу.

Не погоджується зі своєю колегою Олена Чехлова. На її думку, в останні роки престижність професії вчителя піднялася: зустрічається велика кількість випадків, коли молоді вчителі знаходять себе в школі і повністю віддаються педагогічні роботі.

У єдиному вчителі погоджуються: педагогічна робота вимагає більшої уваги від держави, тож питанням престижності вчителя повинна перейматися влада. У тому числі, й підвищенням зарплат та забезпеченням молодих освітян пільговим житлом. Але про свої проблеми на балу педагоги говорили неохоче: на те й бал, щоб забути про клопоти...

МАЛЮЄМО ПІД МУЗИКУ

Після офіційної частини гості знову повертаються на паркет. Їм трохи заважає Проня Прокопівна (артистка Ольга Сумська) та Голохвастов (артист Дмитро Дігусар): швидкий квік-степ спантеличив гостей балу, тому вони поступаються фахівцям місцем на танцполі. Потім залунали перші акорди «Ямайки» у виконанні Віктора Мельника — і вчителів уже нічим не зупинити... Трішки сповільнили темп лише тоді, коли почули голоси оперного співака Володимира Гришка, його учениці Ганни Деменюк та Дмитра Гнатюка.

Проте бал — це не лише свято танцю. Гості вивчали ще один вид мистецтва — малювання. Невеличкі стенди із начерками картин, що стояли в кожному кутку бальної зали, час від часу збирали біля себе черги. Кожен охочий міг узяти пензель у руки, вмочити його у зелену, блакитну чи червону фарбу і... Тож поки інші гості балу танцювали, чорно-білі ескізи, трохи тьмяні й сумні на початку свята, перетворилися в неповторної краси картини.

Так вдалося знайти ще один ключик до серця вчителів — танець. Учні шкіл, шкіл, запам’ятайте! Окрім квітів та слів подяки, ви на День вчителя можете зробити своїм наставникам ще й такий подарунок.

Інна ФІЛІПЕНКО, «День» Фото Григорія СЛАБЕНКА
Газета: 
Рубрика: