У рамках театрального фестивалю «Вечори Достоєвського в Києві» відбулися гастролі Російського державного академічного театру драми ім. Федора Волкова. Гості з Ярославля показали виставу «Хома» (записки невідомого), поставлену за мотивами повісті «Село Степанчиково і його мешканці».
Відома ще з шкільної лави історія про Хому Хомича Опискіна — нахлібника, що став справжнім тираном, «фурієм», який має надто високу думку про себе як людину, що «послана Богом, щоб викривати всі капості світу»; що примусив господарів маєтку ходити по струнці, бути готовими виконувати всі його примхи. Ось тільки драма у версії ярославських артистів стала комедією... За словами режисера Володимира Боголєпова, він спробував показати у своїй постановці театр у театрі, використовуючи старі сценічні методи.
— Я поставив перед собою найпростіше завдання, майже дитяче щодо великого автора: щоб у залі сміялися, — підкреслив Володимир Георгійович. — Чомусь вважають, коли ставлять Достоєвського, що це щось обов’язково складне, серйозне, навіть похмуре. Але існують достовірні відомості про те, що Федір Михайлович спочатку писав «Село Степанчиково і його мешканці» як п’єсу, а потім переробив її на повість. Це стало поштовхом для моєї постановки. Треба привабити глядачів. Я свідомо «підставив» себе під стріли критиків, але вважаю, що досяг головного — ми маємо завжди аншлаг. А своїм «Хомою» ми, розважаючи, повчаємо. Річ у тім, що протягом багатьох років в нашому театрі не ставили класику. Публіка відвикла від серйозних творів і майже не ходила до театру. Я ж, коли очолив у 1996 році волковців, оголосив про зміну пріоритетів. Однак «Хома» зовсім не є візиткою театру. Все-таки час вимагає вже іншої естетики.
Режисер вважає, що його колектив не стоїть на місці, зберігаючи традиції (в минулому році театр ім. Ф. Волкова відзначив свій 250-літній ювілей), не перетворюється на музейний експонат, а шукає нові жанри і форми. Запрошують для здійснення постановок майстрів з ближнього і далекого зарубіжжя. Наприклад, худрук Празького Національного театру Іван Раймонт поставив шекспірівського «Короля Ліра», а датчанин Харіс Прегман — мюзикл «Соловей», що користуються незмінним успіхом публіки.
Волковці призналися, що для них виступати у Києві величезна радість і відповідальність. До того ж, наша столиця стала свого роду талісманом для колективу. Після київських гастролей шестирічної давності театр стали активно запрошувати за кордон: до Парижа, Берліна, Будапешта.
