У львівському видавництві «Сполом» побачила світ книжка нашого постійного автора, професора Національного університету «Острозька Академія» Петра Кралюка із, на перший погляд, несвоєчасною (як для літа) назвою: «23 лютого: чи святкувати цей день? Історія, міфи, стереотипи». Але це тільки на перший погляд: насправді вихід цієї розвідки незадовго до чергової річниці незалежності України є дуже доречним, бо автор вирішив розібратися з «одним із грандіозних міфів, витворених комуністичною пропагандою».
Приємно відзначити, що до створення цієї книжки була безпосередньо причетна й наша газета. Так пише про це у передмові сам Петро Кралюк: «Напередодні чергової, 86-ї річниці Дня Радянської армії, чи то вже «Дня захисника вітчизни», до мене зателефонували з газети «День» й попросили відповісти на таке запитання: «23 лютого — свято захисників вітчизни двох армій: радянської та української. У чому причина такої амбівалентності?» (див. № 31 «Дня». — Ред. ) Пам’ятаю, тоді я розсміявся й сказав, що для мене це свято не більше, ніж продукт радянської міфотворчості. Ну, то й скажіть про це, запропонували мені. Я попросив трохи часу, щоб з’ясувати деякі історичні деталі. Але коли почав переглядати літературу, то переді мною відкрилися досить дивні речі, які, здавалось би, лежали на поверхні, але які чомусь ніхто (чи майже ніхто) не помічав». Своїми відкриттями автор і вирішив поділитися з читачами, спробувавши, зокрема, з’ясувати, які саме реальні події послужили підставою для святкування 23 лютого. Цікаво відзначити, що для цього Петро Кралюк, за його словами, використовував винятково радянські джерела — щоб уникнути звинувачень у тенденційності. Серед питань, на які намагається знайти відповідь автор, були й такі: як і з ким воювали більшовики 23 лютого 1918 року, коли та хто створив Червону армію і головне — «який історичний сенс це свято має для нас, українців?» Прочитати цю книжку варто. Хоча б для того, щоб ознайомитися з технологією створення міфу. Це непогана вакцина проти «зараження» новими продуктами міфотворчості...
