Хоча формально ідея надання імені Василя Стуса Донецькому національному університету поки що не втілена в життя, важливою є дискусія, що виникла в суспільстві з цього приводу. Потреба у палкій суспільній комунікації навколо таких постатей як Стус назріла вже давно. Цікаво те, що і тон, і зміст дискусії як лакмус проявляє стан країни у найширшому сенсі цього слова. З одного боку частина суспільства ніби несвідомо, але намертво вчепилася за позавчорашній день і характерний для нього світогляд. Але з іншого — вже готова до самопереосмислення. Сам факт того, що «Стусове питання» викликало такий резонанс, свідчить про те, що цей великий поет і громадянин потрібен не тільки донеччанам, а й усім українцям. Потрібен як орієнтир. Як показник набору висоти... чи глибини «повзання».
Свідчення резонансності ініціативи донецької молоді — це передусім тисячі підписів під зверненням. Зрозуміло, що врешті-решт Донецький університет носитиме ім’я Василя Стуса. Але вже сьогодні ми дякуємо за підтримку спільноті людей, яких об’єднує Стус. Важливо, що така спільнота існує і вона здатна говорити вголос. На наш погляд, особливо знаковою для донецького студентства є підтримка Кам’янець-Подільського університету, викладачі і студенти якого багато років домагалися й домоглися надання своїй альма-матер імені першого ректора Івана Огієнка.
«Живу» реакцію на наші публікації про події навколо ДонНУ ми отримуємо не лише з усіх регіонів України, а й з усього світу: США, Великобританії, Канади, Росії...
А днями серед величезного «списку підтримки» нашу увагу привернув рядок:
«Володимир Парнеровський, таксист, Нью-Йорк.»
Це наштовхнуло нас на думку запропонувати тим, хто підтримав позицію донецьких студентів написати нам: чому ви поставили свій підпис? Чому це для вас важливо? Чому Василь Стус? Розкажіть коротко про себе. Найцікавіші думки будуть опубліковані в газеті та на нашому сайті.
Надсилайте свої роздуми на адресу: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л., або на електронну скриньку chedit@day.kiev.ua.
