Пішов четвертий рік з того дня, коли найкращий футбольний тренер нашої країни минулого століття провів свій останній матч. «Швидка» забрала Валерія Лобановського безпосередньо з тренерської лави, місця, на якому ні один з вітчизняних фахівців не досягав нічого подібного. Як повелося, в день, коли великий тренер сучасності пішов з життя, його пам’ять вшановують люди, для яких він зробив найбільше: футболісти, тренери, спортивні керівники, просто щирі футбольні уболівальники. Шлях до могили Лобановського на Байковому кладовищі в Києві чи не найбільш «протоптаний». Чи то пам’ять у людей така сильна, чи то біль тяжкої втрати ще залишається занадто гострим. Люди хочуть ще й ще раз прийти до місця останнього спочинку видатного українця, поклонитися йому, віддати данину шани та поваги. 13 травня 2005 року букети квітів було покладено на могилу Валерія Лобановського на Байковому цвинтарі та до пам’ятника йому, що стоїть перед входом на стадіон «Динамо», який з 14 травня носить ім’я Тренера. Першими пам’ять Валерія Васильовича вшанували ті, кому пощастило працювати разом із ним і під його керівництвом.
