«Детальним інженерним обстеженням, що проведено Інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 1997 році, встановлено, що будинок знаходиться в аварійному стані і вимагає негайного капітального ремонту. Від дня обстеження стан будівлі різко погіршився. Цегляні хрестові склепіння по підпружних арках, що спираються на колони, можуть у будь-який час втратити несучу здатність і спричинити обвал. Це особливо небезпечно з боку головного фасаду, який виходить на багатолюдний проспект Свободи і може призвести до численних людських жертв. Окрім того, у музеї завжди перебуває багато відвідувачів, тому є реальна небезпека для цих людей, не кажучи вже про неоціненне багатство музейних фондів.
Необхідність негайного капітального ремонту будинку було підтверджено державною комісією з питань техногенно- екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій у квітні 2000 року».
Цього листа до редакції підписали фахівці, відомі Львівські вчені, які разом із керівництвом музею б’ють на сполох. А що ж далі? А далі «вийшло, як завжди». Схоже, керівництву Національної академії наук, у підпорядкуванні котрої знаходиться музей разом з Інститутом народознавства, бракує настирливості у розв’язанні проблеми. Заступник директора інституту Володимир Мельник провів для мене спецекскурсію, показав перекошені вікна, що вже не відчиняються, тріщини на стелях і т.ін. (Щиро кажучи, хотілося чимскоріш вийти на вулицю.) Серед новітніх «експонатів» музею — пухка тека із листуванням між музеєм, Національною академією наук, міською владою, Кабміном. Схоже, «сторони» грають у епістолярний футбол, та незрозуміло, хто й кому забиває гол. Коштів на ремонт загальною вартістю 2,5 млн. грн. поки що немає.
— Люди не усвідомлюють, наскільки важкими можуть бути наслідки, — каже Володимир Мельник.
Музей, у якому поміж інших експонатів зберігаються великодні писанки, й сам схожий нині на тендітну писанку: пробіжить мишка, зачепить хвостиком і...
Втім, з’явилася надія на нову владу. Новопризначений голова Львівської облдержадміністрації задекларував намір якнайтісніше працювати з галицькою інтелігенцією. Нині двері його кабінету не зачиняються, жодна інформація не залишається поза увагою.
