У футбольному світі тепер міжсезоння. За відсутності повідомлень про чемпіонати провідних країн Європи, Лігу чемпіонів та офіційні матчі збірних, інформаційні агентства постачають любителям головної гри людства новини з позафутбольного життя. Днями серед цих повідомлень знову проскочило прізвище Сергія Реброва, колишньої зірки київського «Динамо» та збірної України, якого три роки тому придбав лондонський «Тоттенхем».
Інформація, розповсюджена агентом футболіста Шандором Варгою, була звичною: Сергій знову шукає місце для працевлаштування.
Сергій приїхав до Києва із донецького «Шахтаря» 19-річним юнаком на початку дев’яностих років минулого століття. Навряд чи подібний перехід був би можливий сьогодні. А тоді швидкий і стрибучий форвард одразу ж звернув на себе увагу і на довгі роки став ледь не символом українського футболу. Символом йому «не дав» стати Андрій Шевченко, який дебютував у «Динамо за рік після Сергія. Удвох вони провели в «Динамо п’ять своїх найкращих років. Коли Шевченка продали до «Мілану» настав зірковий час Реброва. В сезоні 1999— 2000 років Сергій практично самотужки витягнув київське «Динамо» до другого групового етапу Ліги чемпіонів. Він встигав на полі всюди: забивав, віддавав передачі, відбирав м’яча. І все це в іграх iз мадридським «Реалом», мюнхенською «Баварією», римським «Лаціо». Європа тоді якраз була під враженням успішного дебюту в «Мілані» Андрія Шевченка. Не дивно, що за право мати у складі Реброва, сперечалися знамениті і багаті клуби. Врешті Сергій опинився у Лондоні, де клуб «Тоттенхем» зобов’язався платити йому найвищу в команді зарплату.
Сподівань англійців українець не виправдав. Він не вивів команду на передові позиції в англійській лізі, забивши лише 11 м’ячів за сезон. Не цього чекали від Реброва боси «Тоттенхема». Вони купували за шалені гроші готову зірку, готового бомбардира й незгодні були чекати поки високооплачуваний українець пристосується до англійського футболу. В команду купили нових форвардів, а Реброва відправили до другого складу.
От iз тих часів і триває сумна історія «поневірянь» колишньої зірки. Український форвард вже два роки періодично жаліється пресі на те, що його не розуміють, йому не дають шансу. На ці заяви «клює» лише українська преса. Західні ж медіа добре усвідомлюють, що тренери «Тоттенхема» собі не вороги і не будуть тримати в глухому запасі гравця, здатного принести реальну користь. Підтвердила ситуацію і кількамісячна «оренда» Реброва в турецький «Фенербахче». Запросивши такого дорогого гравця турки сподівались, що українець допоможе команді піднятися з третього місця в таблиці. В підсумку команда стала шостою, а Ребров забив два голи. Звісно, що тримати у себе за такі гроші нападника, який не забиває, турки далі не захотіли, і попросили Сергія повернутись назад до Лондона.
Коротше кажучи, всім вже все ясно. Можливо, навіть тренерам збірної України, де останнім часом Ребров, скажімо так, не показав доброї гри.
Проблема колись знаменитого футболіста насправді не у відсутності ігрової практики, викликаної нерозумінням його гри з боку тренерів, а у добрих для Реброва умовах контракту. Немає сьогодні бажаючих платити за нього «Тоттенхему». Якщо б Ребров справді хотів грати у футбол, він би з власної ініціативи розірвав контракт iз «Тоттенхемом», відмовившись від грошей, які йому мають платити ще два роки. Тоді у нього був би шанс зіграти за іншу команду, нехай рівнем нижче, і звісно за набагато менші гроші. Теоретично, Ребров міг би знову набрати свої колишні кондиції і знову бути серед кращих бомбардирів Європи. Проте людина він доросла і як діяти — особиста справа футболіста.
Ось тільки іншим українцям, які захочуть грати за кордоном, ще довго не пропонуватимуть вигідних контрактів. Бо вся Європа побачила, як «Тоттенхем» обпікся на українцеві, добре «влетівши». Тим часом не такі дорогі й знамениті, зате надійні та працьовиті серби, хорвати, словенці, македонці, боснійці продовжують окуповувати футбольний ринок світу. Зараз практично не знайти у провідних лігах світу команди, в якій не було хоча б одного гравця з прізвищем, що закінчується на «ич». Україна — не виняток. Під кількарічний галас iз приводу трьох колишніх динамівців Києва, проданих за кордон (Шевченка, Реброва і Лужного), робочі місця їхніх молодших товаришів потроху віддаються іноземцям. Паралельно відбувається інший процес. Українські футболісти, які виїхали кілька років тому за кордон, потроху повертаються додому, не зумівши переконати іноземних менеджерів у своїй потрібності. Останнім став колишній форвард збірної України Сергій Скаченко, якого днями заявили за «Металург» із Запоріжжя. Про ці тривожні для нашого футболу явища не говорять у щоденних футбольних новинах. Це відбувається поступово і невідворотно. Якщо хтось бачить у цьому користь для нашого футболу, то це його право. Так само як і право Сергія Реброва заявляти про готовність грати за будь-який елітний клуб Європи.
