Озвучені цими днями заходи та пропозиції щодо поліпшення відносин із Росією і щодо об’єднання зусиль України з цією країною в подоланні глобальної фінансової кризи представляються прагматичними і, на перший погляд, цілком реальними. Разом із тим досвід газового співробітництва двох країн демонструє, що Україні потрібно, як то кажуть, завжди бути на сторожі, інакше в один прекрасний ранок вона може прокинутися в Єдиному економічному просторі, що вільно і впевнено контролюється Росією.
Газові розбіжності двох країн, що виникають кожного року, закладені інститутом політичної ціни на газ, який дружно цими країнами засуджується, стали постійним і чи не головним подразником міждержавних відносин. На порядок денний переговорів усе впевненіше виходить ринкова ціна...
Але чи готові до неї Україна та Росія? Ще вчора здавалося, що до угоди стосовно цього питання всього один крок. Тепер ситуація істотно змінилася. Якщо раніше світова ціна нафти, від якої у всьому світі танцює і вартість газу, неухильно йшла вгору, то внаслідок спаду глобальної економіки, нафта істотно подешевшала. Проте Росія продовжує наполягати на подорожчанні свого газу, що поставляється до України.
На жаль, для цього в неї знаходяться нехай не беззаперечні, але все ж аргументи, пов’язані із заборгованістю української сторони та нестабільною фінансовою ситуацією в НАК «Нафтогаз України». Бідних завжди кредитують за вищими ставками, щоб знизити ризики неповернення... А найбільша українська компанія днями поскаржилася, що через зниження курсу гривні в жовтні-листопаді її незаплановані втрати становили 600 мільйонів гривень. До цього призвело те, що у фінансовому плані НАК для розрахунків за зовнішніми контрактами передбачений курс 5,05 гривні за долар. І дійсно, кому б минулого року під час складання фінансових документів могло спасти на думку, що цей звичний курс, багато разів рекламований Нацбанком як якір, що забезпечує стабільність українській економіці, спочатку сильно піднімуть, а потім із цієї висоти опустять. Та так, що не бризки полетіли, а тріски... від багатьох могутніх українських підприємств. Природно, і всім нам дісталося... Це, зокрема, сильно позначилося на втратах «Нафтогазу» і призвело до його заборгованості з поточних платежів за імпортний природний газ. Так, із прибутків поточного року компанія вимушена була повністю погасити заборгованість підприємств теплової комунальної енергетики за 2007 рік перед постачальниками імпортного природного газу в розмірі 1,6 мільярда гривень. Але теплокомуненерго нарощують свою заборгованість і цього року. Нині вона становить 1,2 мільярда гривень. Усього ж позапланові втрати компанії упродовж 2008 року перевищили п’ять мільярдів гривень.
А тут ще, виявляється, «Нафтогаз» не дуже чистий перед держбюджетом України, який також переживає нелегкі часи. Митниця докоряє газовикам у тому, що вони мають заборгованість з ПДВ за імпортований газ. «Нафтогаз» ображається й нагадує митарям про «тривалу конструктивну взаємодію», що існувала досі... Словом, газовики хочуть поблажливості у зв’язку з минулими заслугами. Це, звичайно, навряд чи спрацює. Інша річ, що в момент, коли компанія проводить такі складні і важливі для країни переговори, ніхто, здавалося б, не повинен робити їй підніжки.
Ситуація «чужий серед своїх» нашій країні не нова. Вона посилюється ще і внутрішньополітичними проблемами, внаслідок яких практично всі державні органи перебувають нібито у підвішеному стані. А з такого становища важко чогось домогтися.
Нагадаємо, що Президент України наполягає на необхідності визначення ринкової ціни на газ (природно, з урахуванням істотного падіння світових цін на нафту). «Саме тому вважаємо за необхідне передбачити в контракті на поставки газу можливість коректування впродовж року ціни на природний газ відповідно до світових коливань», — зазначає заступник голови секретаріату Президента Олександр Шлапак.
Але остання новина, яка цілком можливо є деякою відповіддю на відомі українські загравання з Росією, полягає в тому, що «Газпром» знову запропонував «Нафтогазу» погасити борг (до кінця року від України вимагають сплатити понад три мільярди доларів) за рахунок авансової оплати «Газпромом» (два мільярди доларів) за транзит свого газу до Європи 2009 року. Цю пропозицію не соромляться назвати «допомогою». Причому навіть російська преса вказує, що побоювання української компанії щодо цього сиру в мишоловці цілком зрозумілі. У результаті Україна не лише не зможе наполягати на підвищенні транзитної ставки 2009 року, але й практично залишиться без усієї своєї валютної виручки. В умовах фінансової кризи та вірогідної девальвації гривні, пише газета «Время новостей» (РФ), це буде схоже на відстрочений «смертний вирок».
Рятувати «Нафтогаз» доведеться нам із вами. На виконання указу Президента НКРЕ на 35% підвищила з 1 грудня тарифи на газ для населення. Основна мета цього рішення — балансувати фінансовий план НАК.
