Подібні історії з життя, які, на жаль, на відміну від цієї, закінчувалися трагедією, можна відшукати на кожній сторінці об’ємної доповіді Уповноваженого ВР з прав і свобод людини, що її вчора презентували в Парламенті. Неодноразово і «День» розповідав про «наших за кордоном». Пригадати тільки застреленого польським поліцейським Сергія Кудрю або моряків теплоходу «Фунда». Лише в Португалії за останні два роки було зареєстровано 500 смертей наших співвітчизників. Не говорячи вже про трудові каліцтва, дані про які, за словами Уповноваженого ВР Ніни Карпачової, старанно замовчуються насамперед самими постраждалими, які не знають своїх прав. У разі ж смерті мігранта особливого завзяття у місцевих правоохоронних органів розслідувати справу не спостерігається. Так, скажімо, зовсім нещодавно у Греції смерть української дівчини, недовго думаючи, зареєстрували як самогубство. І зазвичай якщо в короткі терміни (в деяких країнах протягом доби) близькі не реагують, то цілком імовірно, що тіло використовується в дослідницьких цілях.
Умови, в яких протікають трудові будні українських мігрантів, справді можуть порівнятися з воєнними — недаремно в багатьох населених пунктах на заробітки проводжають подібним чином. За даними досліджень, проведених Міністерством праці з соціальної політики, дві третини трудових мігрантів працюють по 10 годин на день, а деякі на важких виробництвах — навіть по 18. Живуть у будівельних вагончиках або в тісних кімнатах, куди «набивається» по 15 чоловік. Побоюючись «викриття» і депортації, буває, що виходять з дому тільки вночі. І зрозуміло, що будучи в країні нелегально, у важких випадках не шукають підтримки в консульських відділах. За даними досліджень, лише 11,6% трудових мігрантів укладають письмовий договір iз роботодавцем, та й то у четвертій частині випадків потім його не дотримуються. Наприклад, у Греції було зафіксовано безліч випадків, коли, пропрацювавши рік, мігрант не отримував ні копійки. А нещодавно до Уповноваженого звернулася жінка, дізнавшись від знайомих, які побували в Чехії, що її сина там побили, але ніхто не хоче надати йому навіть елементарну медичну допомогу. І все тому, що законодавство багатьох країн не визнає за іноземцями, які проживають у країні тимчасово, право на медичні послуги. Вплинути на ситуацію могли б двосторонні угоди з тими країнами, у яких більше всього українців, але для цього необхідний так званий міграційний паритет. Виходячи з того, що з Європою в цьому питанні у нас зв’язки переважно односторонні, подібні спроби шансів на успіх мають мало.
З одного боку, викладені вчора Уповноваженим факти не є ні для кого одкровенням. Та водночас, згідно з різними експертними оцінками, на трудових заробітках перебуває на даний момент від 2 до 7 млн. українців. Незгода в цифрах пояснюється відсутністю моніторингу і невідповідністю даних тих чи інших служб. Скажімо, Держкомкордон заявляє, що протягом 2000—2002 року з України до Португалії виїхало лише 105 українців. Зате португальські ЗМІ, посилаючись на місцеві органи обліку мігрантів, стверджують, що там перебуває 200 тис. українців. І в основному «просочуються» вони під виглядом звичайних туристів.
До речі, за неофіційними даними, 85% усіх мігрантів саме таким чином і виїжджають. Фірми оформляють туристичну візу без потрібних документів і розмовляють iз клієнтами приблизно однаково: «Ви виїжджаєте як турист, а про працевлаштування потурбуємося ми». Подібну відповідь почув і житель Полтавської області Олексій, виїжджаючи на заробітки до Італії. Заплативши $800 за послуги фірми, він залишився в чужій країні без грошей і роботи. Як розповідає Ніна Карпачова, нерідко бувають випадки, коли безпосередньо біля мети українців зустрічають їхні ж співвітчизники. На великих вокзалах зазвичай працюють групи, які рідною українською вимагають у новачків плату за «використання території». Будучи нелегалом ніхто, зрозуміло, в поліцію скаржитися не йде, адже це загрожує депортацією. Про процвітання «туристичного» бізнесу свідчить і той факт, що лише за останні два роки з 749 фірм, що займаються працевлаштуванням за кордоном, ліцензії позбавили половину.
Проте на сьогоднішній день за кордоном працює кожен п’ятий працездатний українець. За даними соціологічного опитування, проведеного центром «Жіночі перспективи», до міграції підштовхує насамперед низька заробітна плата (52,8%), безробіття (31,7%) і необхідність повернення боргів (29,7%). Одна з українських дівчат у Греції у відвертій бесіді з українським Уповноваженим сказала: «Якби на батьківщині я отримувала хоча б 200 гривень на місяць, я ніколи б не поїхала туди, де мене принижують».
