Учора Верховна Рада ратифікувала Європейську конвенцію про захист домашніх тварин. «За» проголосували 355 народних депутатів з 405, зареєстрованих у сесійній залі. Жоден народний депутат не проголосував проти, жоден не утримався. Це було практично одностайне рішення. Безперечно, ця конвенція — важлива. Як йдеться у пояснювальній записці до «Проекту закону про ратифікацію Європейської конвенції про захист домашніх тварин» № 0032, цю конвенцію «розроблено в рамках Ради Європи з метою забезпечення захисту домашніх тварин та забезпечення гуманного поводження з ними». Її вже ратифікували 22 держави Ради Європи: Австрія, Азербайджан, Бельгія, Болгарія, Німеччина, Греція, Данія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Норвегія, Португалія, Румунія, Сербія, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швейцарія та Швеція. Тепер до списку країн долучилася й Україна.
Що це означає? Наприклад, на будь-яку особу, що утримує домашню тварину, покладають відповідальність за здоров’я та благополуччя тварини, забезпечення догляду за нею та приділення уваги з урахуванням етологічних потреб тварини згідно з її видом і породою. Також документ регулює умови торгівлі, комерційного розведення та утримання тварин, діяльність притулків, здійснення хірургічних операцій, а ще випадки можливості присипляння тварин. Наприклад, як йдеться у документі, «особи, яким не виповнилося 16 років, не можуть придбати тварину без згоди батьків або інших осіб, які виконують обов’язки батьків». А у статті 10 конвенції визначається, що хірургічні операції для зміни зовнішнього вигляду домашньої тварини або для інших нелікувальних цілей заборонено, зокрема: купірування хвоста й вух, позбавлення голосу, видалення зубів і пазурів... Також конвенція описує конкретні норми щодо кількості безпритульних тварин, умови відлову, утримання та присипляння безпритульних тварин. Стаття 12 документа визначає, що, якщо кількість безпритульних тварин становить проблему, то потрібно вжити «відповідних законодавчих та (або) адміністративних заходів, які необхідні для зменшення їхньої кількості у спосіб, що не викликає болю, страждань або пригнічення, яких можна уникнути тощо».
Всі ці пункти є актуальними для України, де від жорстокого поводження страждають не лише безпритульні тварини, а й домашні. У нас незле почуваються догхантери, а зоозахисники та екологи закидають комунальним службам та міським радам випадки масового вбивства безпритульних тварин (детальніше у «Дні» №167 від 18 вересня 2013 року). А нещодавно «День» писав репортаж із приватного притулку «Сіріус», де директор розповіла достатньо історій про те, в якому стані і з якими ранами-травмами часом волонтери забирають до притулку домашніх тварин, яким не пощастило з господарями (детальніше у «Дні» №144 від 15 серпня 2013 року).
Тобто ця конвенція є вкрай важливою для України, але, на жаль, в контексті тривалого і впертого небажання народних обранців ратифікувати Гаазьку конвенцію щодо міждержавного всиновлення вона набуває трохи іншого звучання — гіркої іронії. Виходить, що долею тварин народні депутати опікуються активніше і завзятіше, ніж долею українських сиріт. Так, позавчора восьма спроба ратифікувати Гаазьку конвенцію знову провалилася. Верховна Рада України направила на доопрацювання до профільного комітету, щоб знову підготувати до повторного першого читання проекти законів «Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міжнародного усиновлення» (внесений Президентом України) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення».
Варто нагадати, що Гаазька конвенція — це ключовий міжнародний документ, який регулює процедуру міждержавного усиновлення та дає змогу відстежувати долю усиновлених дітей (більше читайте у «Дні» №7 від 17 січня 2013 року, в «Дні» №21 від 6 лютого 2013 року та в «Дні» №81 за 16 травня 2013 року). Він спрямований не на розвиток практики міжнародного усиновлення, а на захист дітей від незаконного міжнародного усиновлення. Конвенція покликана «забезпечити гарантії, щоб міжнародне усиновлення відбувалося в найвищих інтересах дитини», і «створити систему співпраці між договірними державами для забезпечення реалізації цих гарантій і за допомогою цього запобігти викраденню, продажу дітей та торгівлі ними». Пріоритет національного усиновлення над міждержавним залишається. Натомість конвенція дозволяє мати врегульовані відносини з країнами, що вже ратифікували її, у сфері міждержавного усиновлення, а також привести українське законодавство, що регулює цю сферу, у відповідність до міжнародних стандартів. Втім, схоже, не всі народні депутати вповні усвідомлюють суть документа. Наприклад, представники ВО «Свобода» постійно і одностайно голосують проти, аргументуючи це тим, що «українських сиріт мають всиновлювати українські родини». Які, проте, згідно зі статистикою, зовсім не стоять у чергах за дітьми старшого віку та хворими. Так само голосують проти і комуністи, і вкрай неактивно — члени ПР, хоча документ було внесено Президентом. З кожною новою провальною спробою ратифікувати цю конвенцію все менше віриться, що вона в принципі може бути ратифікованою за нинішнього складу Верховної Ради.
