2—3 серпня в Нацiональному музеї народної архiтектури та побуту України, що в Пирогові, відсвяткували День коваля. Для українських ковалів вже стало традицією приїжджати сюди, на околицю Києва, на початку серпня, де можна обмінятися досвідом, дати бажаючим майстер-клас і, можливо, підшукати собі майбутніх клієнтів. За словами організаторів, у минулі вихідні тут зібралося понад 30 ковалів з усієї України. Хтось вже давно «приписаний» в музеї, хтось — вперше.
Завжди на святкуванні Дня коваля й інших фольклорних святах можна зустріти коваля Богдана Попова — на території музею є кузня, у якій він практично щодня працює, відкрив навіть свою школу для молодих хлопців — єдину в Україні. «Як і в інших народних ремеслах, у ковальстві нині спостерігається тенденція до помолодшання майстрів — все більше молоді цікавиться цим давнім ремеслом», — каже науковий співробітник Нацiонального музею народної архiтектури та побуту Олексій Доля.
Цікаво, що до ковальства ніхто хлопців не змушує, навіть — життя: як правило, це свідомий вибір людини. Організатори свята кажуть, що більшість ковалів (а перед тим, як когось запрошувати до себе, з ними та їхньою роботою знайомляться) — це люди з вищою освітою, більше того — гуманітарною. Виходить, що дійсно до молота і вогню людей кличе якщо не романтика, то якийсь пошук. Збоку тяжка праця ковалів скидається не на роботу, а на романтичне хобі — з такою легкістю вони гнуть розжарену до білого підкову, роздувають міхи, перевертають розпечене вугілля. Але це тільки на показ. Щоденна робота вимагає повної віддачі і тільки той стане ковалем, у кого прокинеться ковальський дух. Кажуть, саме він тримає людину.
