Відставка Григорія Ворсинова з посади генерального прокурора України і його вихід на пенсію мали живий відгук у Дніпропетровську - аж надто неоднозначно сприймали його діяльність у місті та області в минулому. У Дніпропетровськ, на посаду прокурора міста, Ворсинова перевели з Луганська 1986 року.
Уже невдовзі його прізвище почали згадувати "всує" на мітингах і в місцевій пресі. Народний Рух України демонстрував тоді спільноті фотографії триповерхової дачі прокурора. Згодом на шпальтах газет з'явився інший суперсюжет - історія отримання Григорієм Трохимовичем величезного помешкання на вулиці Дзержинського та прописки родичів. Це мало такий резонанс, що прокурора запросили на засідання комісії з незаконних привілеїв, котру було створено за ініціативою першого секретаря Дніпропетровського обкому КПУ Володимира Яцуби. Ситуація була непростою. І Ворсинов змушений був виправдовуватися перед товаришами за партією. Мабуть, після цього стосунки прокурора з місцевими демократами складалися непросто.
Не принесла Ворсинову слави в Дніпропетровську й інша гучна справа, пов'язана зі "зникненням" 1989 року 200 автомобілів "Жигулі". Підприємливі керівники підприємства "АвтоВАЗтехобслуговування" вилучили автомобілі з продажу черговикам і під видом оренди пустили в кредит "потрібним людям". Розслідування міської прокуратури тривало так довго, що в жовтні 1991 року сесія Дніпропетровської міськради під головуванням Валерія Пустовойтенка звернулася до генерального прокурора Віктора Шишкіна з проханням втрутитися в події й прислати слідчого з Києва. У зверненні сесії говориться, що один із двохсот автомобілів опинився у власності старшого слідчого Дніпропетровського облУВС Сергія Троїцького, як виявилося, зятя Ворсинова.
Примудрився Григорій Трохимович посваритись у Дніпропетровську й зі своїми підлеглими. 1992 року, коли він обіймав посаду прокурора області, з відомства водночас звільнився майже весь склад слідчого відділу. Начальник цього відділу Віктор Міняйло у своїй доповідній на ім'я начальника написав таке: "Працюю з четвертим прокурором області та з п'ятим його заступником з питань слідства, але ніколи досі не відчував такого безпардонного тиску з метою зробити мене й весь слідчий відділ слухняним вашим брудним намірам Вважаю, що Ви за своїми моральними рисами не можете не лише обіймати свою посаду, а й загалом працювати у прокуратурі...".
І все-таки, Григорій Трохимович зробив у Дніпропетровську блискучу кар'єру і, судячи з усього, був не в усіх на поганому рахунку. Приміром, у тодішнього Генпрокурора України Михайла Потебенька.
Відмінно складалися стосунки прокурора і з керівником Дніпропетровської області Павлом Лазаренком. Не було такого важливого заходу, де Павло Іванович не з'являвся б у супроводі Григорія Трохимовича. Вони міцно тримали під контролем обстановку в області. Попри те, що за злочинністю Дніпропетровщина багато років посідає перше місце в Україні. Тут не було кривавих мафіозних розбірок за перерозподіл сфер впливу.
У Дніпропетровську пам'ять про Ворсинова залишиться у вигляді розкішно відремонтованого будинку обласної прокуратури. Два роки тому, коли пан Ворсинов поєднував посади генерального та обласного прокурора, його заступники повісили біля входу в облпрокуратуру бронзову меморіальну дошку з переліком заслуг керівника. Провисіла вона недовго - рівно два дні. Ворсинов наказав дошку зняти, а ревним підлеглим дав прочухана. Скромність либонь прикрашає не лише людину, а й прокурора.
Дніпропетровськ
