Музей геніального митця існує вже дванадцятий рік. Його було засновано на громадських засадах з ініціативи ветерана МВС Олега Федорова. «День» неодноразово писав про заклад та його фундатора (№ 7 від 18 січня 2012 р., № 2 від 10 січня 2013 р.). Нагадаємо, Олег Федоров досить довго опікувався музеєм, але минулого року за станом здоров’я був вимушений припинити цю роботу, а його «дітище» перемістили до адміністративного корпусу горлівського заводу «Еластомер».
15 жовтня відбулось офіційне відкриття музею Василя Стуса в новому приміщенні. Подія зібрала школярів, музикантів, артистів та журналістів, завітав і син поета Дмитро Стус, який подарував закладу «Кобзар».
Перша зала музею присвячена, насамперед, репресіям у СРСР. Експозицію відкриває широке полотно із зображенням українських храмів та майже 300 важливих для історії країни постатей, навпроти розташована Стіна пам’яті, на стендах якої — факти про три етапи репресій: 1932—1933, 1934—1957 та 1965—1985 років.
Квадратний стовп посеред експозиції — своєрідний меморіал пам’яті жертвам тоталітарної системи: тут розміщена історична інформація про репресії, «трійки» тощо, а ще — короткі відомості про репресованих горлівчан.
СЕРЕД ПЕРШИХ ВІДВІДУВАЧІВ НОВОВІДКРИТОГО МУЗЕЮ — ЧИТАЧ «ДНЯ» РОБЕРТ СТЕШЕНКО / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ЄРМОЧЕНКА, ГОРЛІВКА — ДОНЕЦЬК
В іншій кімнаті — багато фото і документів Василя Стуса, на столах-вітринах можна ознайомитись із матеріалами про різні аспекти життя поета. Представлені унікальні документи: автобіографія та трудова книжка Стуса, класний журнал з горлівської школи № 23, де він працював.
Ще триває оформлення макета камери, де сидів поет, а у «Стусовій» залі поки залишається порожньою одна стінка: «Сюди розмістимо матеріали, присвячені Тарасові Шевченку. Між поетами часто проводять паралелі, їхні долі схожі», — пояснює Олександра Просяннікова, кураторка музею.
До речі, в Донецьку Стус вже майже рік «співіснує» з Кобзарем: наприкінці грудня в Донецькій обласній універсальній науковій бібліотеці імені Крупської відкрили Літературний музей Василя Стуса, який займає одне приміщення з музеєм Шевченка. Олександра Просяннікова зазначає, що заклад у Донецьку присвячено саме літературній спадщині Стуса, а в Горлівці — його життю.
Зараз діяльністю горлівського музею опікується директор заводу «Еластомер», член оргкомітету музею Василя Стуса Грайр Хачатрян. Олександра Просяннікова розповідає: «Раніше ми були майже в центрі міста, біля транспортної розв’язки, під час навчального року до нас часто приходили школярі. Тепер музей переїхав досить далеко, і потік відвідувачів зменшився. Минулого року зробили рекламний кліп, розмістили його на місцевому сайті — нами зацікавився лише один журнал із Ростова. Якось нас відвідував Олег Тягнибок, зараз заходять клієнти заводу, на відкритті були школярі з викладачами — їм дуже сподобалося тут, пообіцяли організовувати до нас екскурсії. Звичайно, музей житиме. Сподіваємося, що це відкриття допоможе багатьом зробити крок нам назустріч».
