На території колишнього Радянського Союзу було декілька таких таборів. Ті, котрі розташовувалися на території під окупацією, спіткала одна доля — знищення. Уперше це розкрилося в таборі під білоруським селом Катинь, потім — поблизу Смоленська, і нарешті — в Харкові. Радянська влада довго заперечувала причетність НКВС до цих розстрілів, але під тиском польського уряду і катинських сімей (так у Польщі називають родичів загиблих тут офіцерів, які, до речі, також зазнавали репресій режимами Берута і Гомулки) вимушені були визнати злодіяння.
Меморіал споруджено на кошти польської сторони. На його відкриття приїхало близько восьмисот гостей з Республіки Польща — члени катинських сімей, журналісти, представники армії та громадськості. У відкритті взяли участь прем’єр-міністри: Польщі Єжи Бузак та України Віктор Ющенко. Після літургій, яку служили священики трьох церков — католицької, греко-католицької і православної, єпископ Війська Польського Лешик Глудзь сказав: «Хто не розуміє мови кладовищ, той не розуміє Польщі. Тому що Польща — це люди і могили».
