Фактично це буде суд над самим Юрієм Володимировичем, бо вирішуватиме питання, чи є підстави вважати вченого «колабораціоністом» нацистського режиму. Подія стане безпрецедентним публічним доказом провладного неосталінізму в незалежній Україні.
Поки представники Харківської влади дозволяють собі гучні обвинувачення вченого у «фашизмі» та співпраці із німецькими окупантами Харкова в дусі навіть не радянських, а суто сталінських часів, одіозний голова «антифашистського» комітету Нісон Ройтман подав одразу два адміністративних позови до суду Дзержинського району — на фонд Гната Хоткевича, який організував встановлення пам’ятної дошки вченому, та на Харківського міського голову, який 2011 року підписав дозвіл на її встановлення. Замовний «антифашист» висунув вимоги скасувати рішення мера, демонтувати дошку та признати рішення щодо вшанування пам’яті Юрія Шевельова незаконним. Громадська активістка Вікторія Склярова вважає застосування одразу двох позовів типовою шахрайською «наперсточною» схемою. Бо навіть якщо позов проти фонду Гната Хоткевича буде програно, то позов проти міськради, вже виграний заздалегідь, оскільки мер Харкова не буде захищати власний дозвіл на встановлення дошки, а просто визнає свою «помилку». Віце-президент фонду Гната Хоткевича Кость Черемський говорить, що до позову додано кілька «документів», які мало стосуються справи та навряд чи їх можна вважати доказами. Це здебільшого передрук статей з Інтернету про Юрія Шевельова, зокрема з «Вікіпедії», та архівний випуск газети «Нова Україна», з якою вчений співпрацював, але без його статей. «Перелік статей Шевельова, надрукованих у цьому виданні, відомий та давно досліджений. Це були в основному поезії, дослідження літературознавчого характеру, серед них не було жодної політичної статті на підтримку нацистського режиму, про які говорять представники влади», — говорить пан Черемський (детальніше про це — у статті «Харків повертає своє обличчя. Влада його втрачає» у «Дні» №171 від 24 вересня 2013 року).
Разом з тим серед висловлювань Юрія Володимировича чітко лунають тверді антирадянські переконання. Отже, ті, хто сьогодні намагається звинуватити його у «фашизмі», насправді захищають радянське минуле та є гідними спадкоємцями служби НКВС. Сьогоднішні провладні «антифашисти» гаряче продовжують сталінську роботу з переслідування та таврування геніального вченого. Тепер — посмертно.
Мало хто сумнівається щодо провладного рішення суду. «Дуже важко буде боротися в суді, — зауважує Кость Черемський. — Бо ми всі знаємо, які зараз судді. Очевидно, що ніхто не буде розбиратися із справжнім доробком Шевельова. Я переконаний, що рішення про видалення дошки вже прийнято». Також є небезпека, що дошку знищать кримінальним способом руками замовлених вандалів. Утім, громадські активісти та правозахисники готуються до напруженої та довгої боротьби і до подавання апеляцій до високих інстанцій. Однак подавати зустрічний позов проти тих, хто плямує ім’я вченого, вони наразі не збираються. «Наша головна мета не нападати на українофобів, а захистити честь Юрія Шевельова. Бо це означає — захистити честь українців, роль наших інтелектуалів, науковців, відстояти велич їхнього наукового потенціалу».
Сьогодні очевидно — ситуація з дошкою Юрію Шевельову стала демонстрацією розколу між владою та суспільством, протиріччя всередині суспільства, а головне — проявом реакційних неосталінських тенденцій у новітній Україні. Чи дивно, що гарячою точкою цього протистояння став саме Харків, який гаряче любив його видатний син, Юрій Шерех?
